Великі проблеми з ефективністю. Експерти оцінили шанси Гриценка

Анатолій Гриценко для збільшення шансів на успіх у виборах президента України в 2019 році, повинен переконати виборців, що він сам вірить у свою перемогу і має для цього сили.

Рейтинги цього кандидата є доволі високими, за результатами більшості соцопитувань він входить у п’ятірку лідерів. Є дослідження, які говорять про те, що в разі потрапляння у другий тур президентських виборів, Анатолій Гриценко може перемогти і Петра Порошенка, і Юлію Тимошенко, і Володимира Зеленського. Але щоб насправді вийти з гри переможцем, Гриценкові слід замислитися над ефективністю своєї передвиборчої кампанії і нівелювати будь які можливі сумніви виборців у своїй спроможності бути лідером. Так експерти оцінюють роботу команди Анатолія Гриценка та його перспективи у прийдешніх президентських виборах.

Попри соцдослідження, які дають Анатолієві Гриценку шанс на перемогу у другому турі президентських виборів, він лишається у перегонах «актором другого плану». І це випливає так само з результатів соціологічного дослідження, згідно з якими лише 2 відсотки респондентів вірять у перемогу Гриценка. Відтак сьогоднішні симпатики зрештою можуть проголосувати за іншого кандидата, якого вважатимуть тим, хто має більше шансів виграти вибори. Такі припущення у розмові з Радіо Свобода робить політтехнолог Олександр Муленко.

«Гриценко, давно перебуває у своїй ніші, здається, йому там зручно, і до гравця «першого плану» він рости і не збирається. Так, принаймні виглядає, коли оцінюєш дії Гриценка. Ніяких значних дій, ніяких значних заяв. Здається він нині більше працює на прийдешні парламентські вибори. Поряд із цим йде мова про б’єднання між Гриценком і Садовим. Але чому виборці мають потрапляти у цю «розтяжку» між двома політиками? Вони грають на одному «демократичному» полі, вони могли би об’єднатися, але на яких засадах, на якому підґрунті, на яких умовах і підставах? Якби це була не «демократична опозиція», а, скажімо, єдина демократична партія, якби якісь внутрішні праймеріз визначали кандидата в президенти, тоді було би зрозуміло, хто має бути єдиним кандидатом від демократичних сил. А так все впирається у різні бачення ситуації та амбіції політиків. Вони не можуть між собою домовитися, тому цілком можливий програш кандидатів з цієї ніші. Політичне поле лишається не структурованим і в цьому є проблема», – каже політтехнолог.

Але Анатолій Гриценко все ж воліє стати центральною фігурою об’єднання «демократичної опозиції», тобто тих, хто «проти і «Петі» і «Юлі», і всіх олігархів, а, тим більше, проти реваншу колишніх регіоналів» – так свої враження від офіційного старту кампанії Анатолія Гриценка описує політолог Володимир Фесенко.

«Повного об'єднання в цьому політичному таборі, швидше за все, вже не буде. Садовий вже зареєструвався як кандидат на президентських виборах. Хіба що в останній момент він зніме свою кандидатуру, якщо відчує ризик болючого провалу на виборах 31 березня 2019 року. Але поки він бореться за власну політичну перспективу і за шанси своєї партії на парламентських виборах. Анатолію Гриценку треба думати не тільки про об'єднання з потенційними союзниками. У нього великі проблеми з ефективністю виборчої кампанії», – вважає політолог.

Про бажання Анатолія Гриценка завірити виборців, що він є основним кандидатом від демократичних сил, які позиціонують себе відмінними і від нинішньої влади, і від її попередників, фахівці говорять, серед іншого, з огляду на склад учасників та гостей з’їзду партії «Громадянська позиція». Серед гостей були народні депутати з міжфракційного об’єднання «Єврооптимісти», зокрема, Мустафа Найєм. Саме він нині виступає «першим голосом» ідеї об’єднання Анатолія Гриценка з лідером «Самопомочі» Андрієм Садовим, бажано, за підтримки Святослава Вакарчука. Про це Найєм говорив на з’їзді, що висунув Гриценка кандидатом у президенти, про це ж написав у Facebook.

​«Зараз йде багато розмов про те, щоб об'єднувалися усі сили. Відверто для мене є 3 кандидати, які мають об'єднати свої зусилля. Гриценко має найбільший рейтинг. Є Андрій Садовий, який точно дивиться наш форум. Спостерігає. Так само, як спостерігає кандидат, якого ми очікуємо, але не знаємо, піде він чи не піде, – Вакарчук», – заявив народний депутат під час з’їзду.

Тяжіння Анатолія Гриценка до образу політика, який об’єднує, було помітним від початку його, ще неофіційної, кампанії. Тоді було заявлено про приєднання до команди Гриценка Віктора Чумака з рухом «Хвиля», Миколи Томенка з «Рідною країною», Миколи Катеринчука з «Європейською партією» та Миколи Фірсова з «Альтернативою».

Але саме цю «об’єднавчу» карту можуть розігрувати у своїх інтересах соратники Анатолія Гриценка, які можуть його просто використовувати, припускає Олександр Муленко. І депутати-«єврооптимісти», і лідери невеликих партій, які заявляють про підтримку Гриценка, самі можуть не вірити в його перемогу на президентських виборах. Вони скоріше розраховують і працюють на те, щоб на рейтингах лідера «Громадянської позиції» потрапити до наступного складу Верховної Ради, вважає політтехнолог. Натомість на думку Володимира Фесенка, все простіше, мета самого Анатолія Гриценка співпадає з цілями соратників і вони разом працюють саме на парламентську перспективу.