Війна виправляє не все

03.03.2015 09:17

Впіймати політиків на якихось суперечностях чи «нестиковках» - можливо й дешевенька та дріб’язкова, але все ж мрія обивателя.

Нещодавно РНБО підтримала пропозицію Президента України звернутися до ООН з проханням про введення миротворчого контингенту в зону конфлікту на Донбасі. У зв’язку з цим секретар РНБО Олександр Турчинов наголосив, що «введення миротворців дозволить фіксувати та локалізувати порушення режиму припинення вогню». Також було ухвалено рішення про звернення до ООН, ЄС щодо розгортання в Україні сил з підтримки миру і безпеки.

Однак ще 26 січня у програмі «Свобода слова» на каналі ICTV керівник парламентської фракції «Блок Петра Порошенка» Юрій Луценко висловився категорично проти введення миротворчого контингенту на схід України. «Я особисто - і думаю, що маю право сказати від всієї парламентської коаліції – категорично проти входження на територію України будь-яких іноземних військ. Це конституційне положення: Україна не запрошує до себе іноземний контингент. Нам не потрібні ні війська НАТО, ні війська Росії, ні війська Китаю, ні війська Нової Зеландії для того, щоб розібратися з цілісністю і суверенним правом на українському Донбасі», - зазначив він.

Постав у студії один проти одного Турчинова і Луценка – і вони, думаю, зуміли б відстояти і пояснити свою позицію хоча б такою мірою, щоб не викликати здивованих стенань плечима чи навіть насмішок глядачів. Люди, які набили руку на полемічних баталіях, можуть, в принципі, викрутитися з будь-якої незручної ситуації. Однак в даному випадку заява Юрія Луценка – це не просто слова громадянина Луценка, який не несе жодної відповідальності, щось на кшталт репліки в перерві між дворовою партією в шахи чи доміно. Це – оцінка ситуації та перспектив її позитивного вирішення керівником найбільшої парламентської фракції. Який, вочевидь, значною мірою висловлює і волю самого гаранта. Тоді чию волю озвучує Турчинов? Навколо цього питання можна б дуже не дискутувати – зрештою, навіть наявність «блакитних шоломів» на розмежувальній лінії зовсім не гарантує Україну від неприємних «лугандонівських» сюрпризів. Якщо вже вони по голландському «Боїнгу» садонули «нічтоже сумняшеся», то що їм якийсь обмежений контингент – воєнізований «вінегрет» з Пакистану, Уругваю , Нігерії та ще звідкілясь,- який розмахуватиме пальмовою гілкою миру перед «Градами» і «Торнадо». Ця заява Луценка є радше свідченням кричущого (принаймні, на той момент) неузгодження позицій у вищому державному керівництві. Коли права рука не знає, що робить ліва і навпаки. Це – вершина піраміди бардаку, в основі якої, серед купи інших проявів безладу – виклики за повістками у військкомат людей, які завідомо не підлягають мобілізації, безногих інвалідів, або ж взагалі покійників. А як же інакше - призивати так призивати! Захищати країну мають усі!

Виявляється, є такі укорінені речі, які не може виправити навіть війна.

Ігор Дуда