Вийшло як в старих романах, нелегкий нам випав час: спершу били бусурманів, потім – бусурмани нас
Туреччина – Україна – 2:2
«Класна команда виграла б такий матч», - резюмував по закінченні коментатор Віктор Вацко. Звичайно, називати збірну України класною навряд чи наважиться навіть найщиріший футбольний патріот, але слід зауважити, що навіть зі справді класними командами іноді трапляються дивовижні конфузи. Так, під час однієї з попередніх кваліфікацій збірна Німеччини примудрилася звести внічию матч зі Швецією, перемагаючи по ходу гри з рахунком 4:0 (!). В цьому й полягає приваблива непередбачуваність футболу. Отож краще зосередитися на певних позитивних моментах гри нашої «націоналки», а також на тих прогалинах, які наразі заважають досягненню потрібного результату. Без протокольної фіксації подій на полі. Щодо прогалин, то вони звичні й, на жаль, далися взнаки і в звітному матчі. Як і раніше, практично кожен штрафний чи кутовий в бік наших воріт несе загрозу гола – проблеми з концентрацією і уважністю як були, так і залишилися. Як і раніше, стандарти у виконанні наших футболістів тривожать суперників не більше, ніж легкий подув вітру. Як і раніше, перспективні контратаки (а турки давали змогу їх проводити) часто зводяться нанівець відсутністю точного завершального пасу. Як і раніше, наполегливий тиск суперника змушує збірну України притискатися до власних воріт і нагадувати іноді наполоханий табун. Неприємно різонуло око й те, що чим ближче до закінчення гри, тим помітніше наші гравці стали поступатися туркам у рухливості, що породжує природні запитання до всього італо-іспанського штату помічників Андрія Шевченка.
Перелічування цих негативів – результат розчарування від втрачених очок, які здавалися такими близькими. Проте це не свідчить, що у грі збірної України не було й обнадійливих моментів. Переважну більшість їх вмістив перший тайм. Нашій команді вдавався контроль м’яча, головну роль у якому відіграв Зінченко (його заміна по перерві – доволі дивний хід А.Шевченка). Нестандартні дії хавбека ПСВ, який у своєму клубі з’являється на полі лише, можна сказати, на великі свята, створили, загалом, привабливий малюнок гри команди всередині поля. Сидорчук, який вийшов на заміну, часто гальмував розвиток атакуючих випадів, хоча й запам’ятався потужним ударом всередині другої половини. Навіть у другому, не дуже вдалому для нас таймі, часами тішила око непогана взаємодія на лівому фланзі Коноплянки і Соболя, а пас останнього на Кравця цілком міг вирішити долю поєдинку на користь української команди.
А ще у цьому матчі спортивне щастя то усміхалося українцям від вуха до вуха, то поверталося сідницями. Гол Ярмоленка після неоковирно виконаного пенальті; поблажливість арбітра до Степаненка, який ледь було не відірвав супернику ногу разом з м’ячем; стійка, що виручила Пятова після вбивчого удару турецького нападника – за ці милості футбольній фортуні треба дякувати. Дещо інакших слів ця примхлива пані заслуговує за два прикрі промахи Кравця з вигідних позицій і за не зовсім очевидний пенальті у наші ворота. «Вийшла якась неоднозначна гра. Судячи з першого тайму, маємо бути невдоволені результатом, але так як зіграли у другому, то нічия – закономірний результат», - так оцінив матч Андрій Ярмоленко.
Тим часом ісландці показали, як треба боротися до останньої хвилини гри. Поступаючись удома фінам, вони перед самим фінальним свистком забили два голи і вирвали перемогу – 3:2. Збірна Хорватії у матчі в Албанії розгромила команду Косово – 6:0. Саме з косоварами наша команда зустрінеться у номінально домашньому поєдинку в Кракові 9 жовтня.
Ігор Дуда