Рівно 44 роки тому, 8 вересня 1974 р. 38-й президент США Джералд Форд помилував свого попередника Річарда Ніксона "за всі злочини, якій він міг скоїти в період свого президентства". А трохи більш як за півтора роки до того, в січні 1973 р. Ніксон розпочав свою другу каденцію в Білому домі. Розпочав із досить вагомим послужним списком. В перший термін його правління американські астронавти висадилися на Місяць. А вже пізніше він налагодив відносини з КНР, здійснивши сенсаційний візит туди, і розпочав політику розрядки із ще одним світовим монстром - СРСР. Однак 9 серпня 1974 р. Ніксон подав у відставку. Це був єдиний за всю історію США випадок, коли президент за життя достроково припиняв виконувати свої обов'язки. Що ж такого сталося, що кардинальним чином змінило громадську думку щодо нього і змусило залишити свій пост, щоб уникнути такої неприємної процедури, що йменувалася дивним для вух "гомо совєтікусів" словом "імпічмент"?
Стався Уотергейтський скандал. Вашингтонському готельному комплексу під назвою Watergate ("Водяні ворота") судилося увійти в історію й стати символом нечестивих методів ведення передвиборчої боротьби. Співробітники апарату республіканської партії були схоплені там на гарячому при спробі налаштувати апаратуру підслуховування і сфотографувати документи у штабі демократів. Історія, за активної участі допитливих і пронирливих американських ЗМІ, поступово почала обростати все новими і дуже неприємними для Р.Ніксона деталями, аж поки не були оприлюднені записи, на яких президент відкрито обговорює з начальником свого апарату цей скандальний випадок. Більше того - розмірковує, як перешкодити розслідуванню, залучивши ЦРУ та ФБР (якби не явні часові та інші розбіжності, можна було б подумати, що Річард Мілхауз Ніксон навчався у вищій партійній школі СРСР, або ж, принаймні, проходив стажування в апараті Леоніда Кучми періоду акції "Україна без Кучми"). Після оприлюднення згаданих записів від Ніксона відвернулися навіть його найближчі прихильники, і йому нічого не залишалося як подати у відставку і сподіватися на помилування від свого наступника Форда, справу з яким той не став відкладати в довгу шухляду... Відтоді суфікс "гейт" почав використовуватися для назв різних скандальних історій: "Монікагейт" (забави велелюбного Білла Клінтона), "Кучмагейт" (справа із вбивством Г.Гонгадзе)...
Але, крім цього, Америка продемонструвала світу, що може дати копняка під зад президентові, який вирішив послуговуватися гангстерськими методами в політиці (уявляю іронічну гримасу декотрих наших політиків);
Америка показала, що в неї є потужні незалежні ЗМІ, призначені не для виспівування дифірамбів "власть імущим" і вилизування їхніх сідниць, а для прискіпливого відстежування кожного їхнього кроку. І негайної реакції, коли цей крок суперечить нормам закону чи моралі (ми важко, поволі, але осягаємо це). Двоє американських репортерів, Боб Вудворд і Карл Бернстайн, випадково потягли за ниточку клубочок справи, яка розпочалася в отому злощасному готелі «Уотергейт» і, яка, врешті-решт, закінчилася відставкою 37-го Річарда Ніксона. Мужність двох журналістів не викликає сумнівів - лише повагу, але думаю, що вони також відчували, що представляють могутню корпорацію незалежної преси, отого неодмінного показника демократичного суспільства, з якою змушені рахуватися і якій не можуть диктувати волю навіть найвищі можновладці.
Америка довела, що й із таких потрясінь може вийти сильнішою.