Як "Мрія" Гути заробляла "ліві" мільйони

Донедавна одне з найбагатших агропідприємств України агрохолдинг «Мрія, а нині фактично банкрот (з серпня минулого року в холдингу оголосили технічний дефолт), виявляється, заробляв великі статки на тернопільському цукрі, використовуючи тіньові схеми.

У 2014 році на Тернопільщині працювало три цукрозаводи агрохолдингу «Мрія» (Збараж, Козова, Хоростків), а також Чортківський завод, власники якого мають кінці на Львівщині. Про те, що два власники заводів працюють по-різному, говорять дані офіційної статистики за минулий сезон цукроваріння, які вдалося отримати в ході журналістського розслідування. Так-от, якщо середня забрудненість буряка в Чорткові становила 9,74%, то трьох заводів «Т-Цукор» (структурний підрозділ «Мрії») значно більше: 17,01% - Хоростків, 16,75% - Козова, 14,20% – Збараж. Виникає логічне запитання: як може буряк, вирощений майже в однакових кліматичних умовах і за однією і тією ж технологією, бути в Чорткові майже вдвічі менше забруднений за всі решта. Щось подібне спостерігається і по ряду інших показників. Зокрема, якщо вихід цукру з чистого буряка на Чортківському заводі становить 14,66% (з тонни - 146 кг цукру), то в Збаражі – 12,50%, Козовій – 12,23%, а в Хоросткові ще менше – 11,90%. Є ще один красномовний показник – втрати буряків при зберіганні і перевантаженні. На Чортківському цукровому заводі вони становлять нуль відсотків, натомість у Збаражі – 3,68%, Хоросткові – 3,89%, Козовій – 4,04%. Тут теж хтось може запитати: але ж, можливо, заводи «Мрії» застарілі, відповідно менший вихід цукру чи має місце втрата коренів при зберіганні? Однак можемо вам повідомити, що цукроварні на Тернопільщині будувалися практично в однакових роках, за типовими проектами та з ідентичним обладнанням, тому говорити про такі різні цифри на суміжних підприємствах не доводиться. За цими, на перший погляд, незначними для пересічного читача відсотками ховаються десятки тонн «лівого» солодкого продукту. Тут, власне, і маємо першу тіньову схему. На заводах агрохолдингу «Мрія» залишалося десь близько 15% офіційно необлікованого буряка, який перероблявся на цукор, відвантажувався за одними й тими ж накладними, що й «білий», продавався, отримувалась «жива» готівка, яка йшла в кишені сімейства Гутів (екс-власники «Мрії»). До прикладу, тільки з одного Козівського заводу в 2014 році «вкрадено» близько 6 тис. тонн цукру, де при середній оптовій ціні 6000 грн. за тонну отримуємо 36 мільйонів «лівих» гривень.

Схема №2: я тобі – ти мені

Але це тільки квіточки. Ще десь із 75% виробленого цукру не сплачувався податок. А це вже друга тіньова схема. Якщо на Чортківському заводі співпраця з аграріями відбулася за стандартним договором: за 1 т зданих буряків у заліковій вазі видавалося 70-75 кг цукру, то в «Мрії» цей показник, згідно з наявними договорами, становив 100-120 кг. Що ж тут поганого, запитаєте ви? Та вся справа в тому, що цукрові заводи агрохолдингу працювали на загальній системі оподаткування. Відповідно вони мали сплачувати податок на прибуток, ПДВ тощо, тим самим бюджет мав поповнюватись значними сумами. Натомість, відвантажуючи більшу кількість цукру здавачам (читай своїм же с/г підприємствам – «Мрія-Центр» і т.п.), які працюють на фіксованому сільськогосподарському податку, можна зекономити мільйони на податках. Адже, продаючи цукор на власних сільськогосподарських підприємствах, власники «Мрії» отримували ті ж самі гроші, а держава недоотримувала значних сум податку на додану вартість та податку на прибуток, а самі заводи, згідно зі статистичними даними, постійно були збиткові.

Схема №3: помилка юриста

Ось тут приходимо до третьої тіньової схеми – кредитної. Коли приходить наступний сезон цукроваріння, цукрові заводи «Т-Цукор», не маючи власних обігових коштів, позичають їх у таких же, як вони самі, структур «Мрії». А для того, щоб ніхто нічого не второпав, вирішили зареєструвати кілька співзвучних юридичних осіб, змінивши у власній назві ТОВ усього лишень одну букву – на «КозівЗький», «ЗбараЖський», «БорШівський» цукрові заводи (у разі чогось, усе можна списати на неграмотність юристів).

Саме таким чином цілісні майнові комплекси цукрових заводів «Т-Цукор» через так звані боргові зобов’язання перед третіми особами, а насправді створеними самими ж власниками, були виведені з управління агрохолдингу «Мрія».  Внаслідок чого виникла надзвичайно складна ситуація з цьогорічним сезоном цукроваріння. Сьогодні до кінця не відомо, як працюватимуть цукрові заводи, хто їх власники і які перспективи галузі? Адже якщо раніше завод і власники полів, які вирощували цукрові корені, працювали у зв’язці, то нині це окремі юридичні структури. Відповідно ніхто, в тому числі і влада, не зможе змусити нове керівництво «Мрії» (нині холдингом опікується Рада кредиторів) сіяти цукровий буряк, якщо це їм не вигідно, при тому, що в них і так багато інших проблем. А заручниками всього цього стануть працівники цукроварень, які без сировини залишаться без роботи, а Тернопільщина – без цукру врожаю 2015 року.

КОМЕНТАР

Саймон Чернявський, гендиректор компанії «Мрія», який представляє Раду кредиторів:

– Нині цукрові заводи агрохолдинг не контролює. Цукрові заводи холдингу «Т-Цукор» досі перебувають під контролем колишнього менеджменту. Ми зацікавлені у відновленні цукрової галузі і шукаємо контакти із власниками заводів.

Довідка

У 2008 році Антимонопольний комітет України дозволив ТОВ «Мрія Цукровий холдинг» придбати долі в шести цукрових заводах Тернопільської області. Зокрема, комітет дозволив придбати частки у ТОВ «Борщівський цукровий завод», ТОВ «Хоростківський цукровий завод», ТОВ «Збаразький цукровий завод", ТОВ «Лановецький цукровий завод», ТОВ «Бучацький цукровий завод», ТОВ «Козівський цукровий завод». Це забезпечило холдингу понад 50% голосів у найвищих органах управління тих цукрозаводів.

Раніше ці цукрові заводи входили в «Українську продовольчу компанію», яку асоціювали з народними депутатами Павлом Костенком і Богданом Губським (БЮТ).

Іван Білий, "Номер один"