Яке майбутнє в території?

22.08.2018 10:40

Галасувати найближчими днями про здобутки, стрясати повітря солодкоспівами і вигуками "Слава!", певен, буде кому. Заблищить мідь оркестрів, зазвучать бравурні марші, рушать Хрещатиком парадні колони, загуркочуть танки, гордо випнуться численні сановні груди і потечуть пафосні словесні ріки. Я ж, невиправний песиміст і скептик, поведу мову про інше.

Свята минуть, і повернуться будні, які надто вже далеко від них за своїм настроєм і очікуваннями. Найперше: що ми, українці, маємо нині? Своїми намаганнями пролізти у Євросоюз і НАТО ми вже, припускаю, добряче набридли і першому, і другому. Набридли постійним скиглінням "Дайте!". Дайте на економіку, на армію, на реформи, яких і близько немає. І чомусь ми щиро переконані, що всі повинні нам співпереживати, уболівати за нас, ба більше - панькатися з нами, як з дітьми. Чотири роки тому "відтяпали" у нас Крим - без опору, без єдиного пострілу, зате з величезною ордою зрадників, які до цього натхненно "захищали" південні рубежі країни, отримували чергові звання і ордени... І ми дуже сподівалися, що американці от-от покажуть нахабним росіянам, де раки зимують - ось і їхній корабель увійшов у Чорне море, скоро рейнджери висадяться, гелікоптери "Apache" заповнять небо... А тепер ми маємо намір твердо і впевнено рушити нашими роздовбаними дорогами у Європу і НАТО? Ну, там нас справді чекають-не дочекаються... "Україна просто приречена на процвітання", - заходився колись співучим соловейком якийсь прийнятий з усією українською борщево-часниково-варенично-горілчаною гостинністю європейський політик. Цікаво, чи не відрікся він від своїх слів, коли настало похмілля у моцартовому Відні чи у шоколадно-сирному Берні?

Найгірше ж, що можна констатувати - розтоптані практично всі ідеали Майдану. Чому на нього виходили люди, ризикуючи здоров'ям і життям? Щоб замість старих злодюг прийшли нові, які мало чим різняться за своєю зажерливістю від "папєрєдніків"? Цікаво, якби можна було запитати в тих, хто загинув на Майдані й Донбасі: якби ви знали, що жертвуєте найдорожчим - життям - за отаких, то чи ризикували б ним? А що настало після Майдану? Як крали - так і крадуть, як "давали" - так і "дають", як "брали" - так і "беруть", як "кришували" - так і "кришують", як "відмазували" - так і "відмазують", як "рішали" - так і "рішають"... Армію, помимо бюджету, народ утримує, суперпатріотичний проект "Стіна" на кордоні з Росією вже встиг "обрости" цілою купою зловживань, кримінальних проваджень і йменується "великою аферою", розперезані "мажори" роблять що хочуть, медицина "на нулі", жебрацькі пенсії, непосильні тарифи, галопуючі ціни... Тішитеся оспіваним безвізом? Кинула його Європа, як подачку - нате, відчепіться... А яка частина населення реально може ним скористатися? Ті, котрі можуть (переважно освічена молодь) хотіли б чимскоріш і за найменшої нагоди накивати п'ятами туди, де людська гідність і праця оцінюються вище і де вулицю перейти значно безпечніше, ніж у нас. Чудні, скажу вам, люди: їм Президент урочисто невдовзі Томос обіцяє (Томос!), а вони все норовлять кудись чкурнути... Виїде поступово найбільш здібна частина нації, фактично, її майбутнє, і хто ж тут залишиться? Пенсіонери. Малоімущі з купою дітей і з перспективою пов'язаних із ними проблем. Ота вся "мажорна" мерзота, яка може виявляти свою сутність лише тут, на "благословенній Богом землі". Яке ж майбутнє в такої території?

Ігор Дуда