Загадка для детектора брехні

22.05.2014 13:37

Каюся - люблю дивитися американські бойовики. Нехай сюжет у них здебільшого примітивний, зате відразу можна розрізнити, де герой, а де його мерзенний антипод.

Он той красень з ясними очима і міцними кулаками - без сумніву, позитивний герой. А он той, в окулярах, неначе із штемпелем Гарварда на лобі - той, напевно, комп’ютерний геній з непересічним злочинним інтелектом. А ота білявка з чутливими губами і млосним поглядом, хоч і займається найдревнішою жіночою професією, але не позбавлена совісті і у вирішальну мить підкине головному герою рятівний пістолет. Зате оте мурло з чолом на два пальці й важким підборіддям - то вже точно закінчений дегенерат із вродженими садистськими нахилами. Та і його бос із зловісними щілинками замість очей - теж не небагато кращий, хоч і запакований у костюм від Кардена.

Але то у кіно. Реальність же бідніша на контрастні кольори, у ній переважають напівтони. Реальність водночас набагато складніша. Служитель Феміди із «чолом високим та ясним», який натхненно цитує класиків, виявляється банальним корупціонером. Неприступний на вигляд чиновник з цілою купою законів на столі та ідилічним пейзажем на стіні раптом постає в іпостасі вельми капризного хабарника. З політиками ще складніше. Он скільки їх - публічних, красномовних, достойних, і всезнаючих. І говорять вони лише правду. Чистісіньку правду. Нічого, крім правди. Щоправда, переважно тоді, коли дають характеристики один одному.

…У політичній телепередачі - двоє відомих діячів. Один представляє «Батьківщину», другий – прісної пам’яті «Нашу Україну». Десять років тому вони, дружно взявшись за руки, виспівували на Майдані «Разом нас багато, нас не подолати», дружно схвалювали, коли бандитам обіцялися тюрми. Та нині між ними пробігла чорна кішка. І дискутують вони між собою з таким запалом і навіть люттю, що якби не ведучий у ролі арбітра, то, напевно, кинулися б один на одного з кулаками. Причому, перевір кожного з них на детекторі брехні - навряд чи апарат виявить хоч найменші нотки фальші. Обоє переконливі, обом хочеться вигукнути «Браво!».

Стоп. Як же це так - кричати «Браво!» обом опонентам? Але ж хтось із них обов’язково помиляється, або ж, м’яко кажучи, обманює. Не може бути двох істин. Істина завжди одна. Але спробуйте переконати когось із цього дуету визнати власну неправоту. Марна річ. Як же у цих політично-інтригантських хитросплетіннях розібратися пересічному обивателеві?

То, може, махнути на все рукою і дивитися американські бойовики? Там, принаймні, все зрозуміло.

Ігор Дуда