Запитання до Віктора Суворова

07.12.2014 15:15

Люблю перечитувати твори відомого розвідника-перебіжчика Віктора Суворова. Оригінальний, багато в чому несподіваний погляд на події історії, цікава аргументація, поєднана з чітким, подеколи іронічним стилем викладу, доказовість за допомогою цифр і фактів, - усе це присутнє в них.

Можна, звісно, при бажанні знайти й деякі нестикування і суперечності. В одному творі автор, приміром, пише, що 22 червня 1941 року німецька армія зненацька завдала могутнього удару по радянських військах. В тій же самій книзі він, однак, стверджує, що того ж 22 червня сконцентровані біля кордону радянські армії були атаковані дуже слабкими чотирма німецькими танковими групами, озброєними застарілими танками, придатними лише для парадів. В одній книзі маршал Жуков для Суворова – бездарний самодур і егоїст, котрий приписував собі чужі заслуги й сам не спромігся провести бодай однієї путньої операції. Однак в іншому місці можна прочитати, що й в умовах сталінської диктатури були люди, які відчували відповідальність за долю країни й не боялися відстоювати перед тираном свою точку зору. Серед отих сміливців названо і Жукова.

Втім, облишмо військову царину. У низці творів Суворова закостеніла, бюрократична, повернена спиною до людини соціалістична система, здатна продукувати лише озброєння, протиставляється системі вільного ринку, при якому конкуренція є рушійною силою прогресу, а на вершині суспільної піраміди перебуває власник. Завдяки ньому забезпечуються і добробут народу, і процвітання країни, і її обороноздатність. Словом, власність і конкуренція – наріжні камені, необхідні умови щасливого й заможного життя.

Що ж, Віктору Суворову, напевно, легко говорити про такі речі, проживаючи у добрій старій Британії. Тут діє ефективна юридична система, на гербі написано «Бог і моє право» (чомусь, правда, французькою), а еліта держави в масі своїй дотримується гасла «Становище зобов’язує», тобто влада накладає значну відповідальність. Цікаво б задати знаменитому перебіжчику запитання: а чим обертається влада і власність там, де демократія перебуває в зародковому стані, де панує правовий хаос, а усі державні інституції поставлені на службу невеликій жменьці «обраних»? І де оті новоявлені обласкані долею власники часто-густо позбавлені сумління, співчуття до ближнього і елементарної людської культури. Ну, приміром, на величенькій території на північ від Чорного моря. Спробую відповісти замість Віктора Суворова, оскільки запитати у нього можливості немає.

За названих мною умов настає ера феодалізму, коли господарями усього стають новітні пани, які роблять у своїх угіддях все, що заманеться;

За таких умов набуває спотвореного вигляду конкуренція, оскільки «сильні світу цього» мають всі можливості, щоб зробити її недобросовісною. Нічим при цьому не ризикуючи;

За таких умов у надрах обдуреного, зневаженого народу зріють невдоволення і глухий протест;

Не знаю, чи відомо про це шанованому мною Віктору Суворову. І сконтактуватися з ним немає змоги - він у Англії за сімома замками, під Дамокловим мечем смертного вироку радянського військового трибуналу. Він у Англії, де принца Вільяма викладач у коледжі міг висварити за лінькуватість так само, як сина простої прачки. Де авто лорда з парламенту може зупинити, а самого високоповажного сера – оштрафувати звичайнісінький полісмен.

Де гасло «Бог і моє право» - це не лише елемент герба, а й повсякденна норма життя.

Ігор Дуда