Зрада і кара

Жило собі поживало в благословенних Сполучених Штатах звичайне подружжя Юліуса і Етель Розенбергів. Виховували двох синів - Майкла і Роберта.

Мешкали, мабуть, в окремому будиночку з білим "сайдингом", зеленою галявинкою перед ним і квітничком, який поливали зі шланга - як і значна частина американських сімей. Можливо, мали грайливого песика - улюбленця всієї родини, хоча точно не знаю. Ніби нічого особливо примітного - американці як американці - та от взяла ота сама Америка та й посадила щасливе подружжя на електричні стільці - кожного на окремий. Юліус помер швидше. На Етель довелося знову надягати електроди і пускати новий розряд струму, аж поки з її голови не пішов дим...

За що ж така нелюдська жорстокість? Про неї, до речі, волав соціалістичний світ на чолі з СРСР. Знає кіт, чиє сало з'їв - якби не оте славне подружжя, не бачити б тоді Радянському Союзу атомної бомби як своїх вух. А поки б, пнучись з усіх сил і надриваючись, створював власну, пройшло б чимало часу, і обстановка в світі могла б набути зовсім інакшої конфігурації.

На електричний стілець саджають не просто так, а за вироком суду. Саме цього дня, 6 березня 1951 р. і почався процес над Розенбергами. Спершу СРСР намагався говорити про "антисемітський характер судилища", однак швидко прикусив язика, оскільки головний суддя і державний обвинувач теж були євреями. Отой самий головний суддя Кауфман заявив: "Віддавши росіянам секрет атомної бомби, ви спровокували комуністичну агресію в Кореї. Внаслідок цього загинуло 50 тис. людей, і хто знає, можливо мільйонам невинних ще доведеться заплатити за вашу зраду... Ви змінили хід історії не на користь батьківщини".

Чому  Розенберги пішли на зраду? В даному випадку приказка "Чоловік - голова, а жінка - шия" не зовсім справдилася: воєнні успіхи СРСР були для Юліуса свідченням міцності й навіть справедливості соціалізму. Він таємно вступив у компартію, а його вірна дружина пішла за ним.

Засуджені до смертної кари, Розенберги 2 роки намагалися добитись пом'якшення вироку. За них просило багато керівників держав, Папа Римський; гуманісти наголошували на тому, що двоє малолітніх дітей залишаться сиротами, однак президент США Д. Ейзенхауер був непохитний. "Розенберги видали ворогу атомні секрети й прирекли на смерть величезну кількість людей, тому я не буду втручатися", - заявив він.

А потім, врешті-решт, настало 19 червня 1953 р., коли з голови Етель Розенберг пішов дим...

Ігор Дуда