Донецька сім'я тримає в звичайній міській квартирі 140-кілограмового кабана, який вміє давати лапу і спить в одному ліжку з господарем. Про це повідомляє "Donbass UA".

.

Ірина Артем'єва та Ігор Савін - цілком благополучна донецька сім'я. Ірина займається дизайном одягу, їхня донька - призер різних змагань з кінного спорту. У домі завжди любили тварин, а Гришу подружжю подарували наприкінці 2006 року, напередодні року Свині.

Порося розміром з долоню купили під виглядом декоративного. Продавець обіцяв, що він виросте лише до двадцяти кілограмів. Але, сталося інакше: «міні-піг» зростав, доки не перетворився на справжнього в'єтнамського вислобрюхого кнура беконного виду (саме так називають цю породу фахівці) вагою в 140 кілограмів. Господарі, звісно, розгубилися, але що поробиш -- вони вже звикли до розумного і товариському звіру і не захотіли з ним розлучатися.

Нині Грицько вже подорослішав, а коли був молодший, частенько бешкетував. Наприклад, відчиняв кухонну шафу, витягав звідти банку з полуничним варенням (огірки і помідори не брав), розбивав її мордою об стіну і акуратно вибирав ягідки. Те ж робив і з кавунами. Але тепер це вже позаду - розумний кабанчик по інтонації розуміє, чого робити не можна.

Гуляє Гриць без повідка. За п'ять років він вивчив всі околиці, може довго тинятися по двору і пощипувати травичку або підбирати опале листя. Якщо зустрічає собак чи кішок, норовить з ними познайомитися. Але варто господині сказати йому: "Гриша, йдемо додому їсти" - як він прямує до ґанку, йде в під'їзд, підходить до ліфта і чекає, коли він відкриється, щоб піднятися додому, на п'ятий поверх.

Одного разу Ірина разом з Грицем і собакою (недавно пес помер, і кабан залишився єдиним вихованцем) навіть застрягла в ліфті. "Я подзвонила в технічну службу і сказала, що застрягла з двома собаками, щоб не шокувати диспетчера, -- розповідає вона. -- Робочі приїхали, трохи відкрили двері, і собака відразу вискочила. Відкривають ширше - а Гриша як висуне на них своє рило! Робітники ледве не впали. Кажуть: "Нам ніхто не повірить, що ми сьогодні свиню з ліфта виручали!".

Сусіди, як не дивно, Гришу люблять і претензій його господарям не пред'являють. Навпаки, радіють зустрічі з місцевою визначною пам'яткою. Та й у незнайомих людей його дефіле по вулиці зазвичай викликає лише позитивні емоції. Іноді, правда, запитують: "Коли ви його колоти будете?". Або бурчать: "От люди, з жиру бісяться".

Уночі Грицько спить на дивані, разом з Ігорем. "Без мене він не лягає, - зізнається господар. - Десь о 22-23 годині приходить до мене і починає канючити і зітхати - кличе в ліжко. Ми лягаємо на бік, обличчям до обличчя, і вкриваємося однією ковдрою. Дуже добре! Він такий гарячий - взимку не замерзнеш. Правда, буває, йому що-небудь присниться - і він як дасть мені копитом в живіт! Тоді я розвертаюся і лягаю валетом. Але він одразу відчуває: щось не так, прокидається і теж розвертається разом зі мною".