Ненавиджу людські підступність хитрість і корисливість, але народитися і жити випало в країні, де ці чесноти - у великій пошані. Більше того - вони є визначальними, домінуючими впродовж усього нашого незалежно-суверенного життя (хоча, задля повної об'єктивності, не були тут великою дивиною і раніше).
Завжди проводив чітку межу між поняттями "держава" і "вітчизна" - в наших умовах їх дуже важко, практично неможливо звести воєдино.
Якось у нападі депресії написав, пригадую, майже дослівно таке: "дорога Україно, ти по самі вуха обіс..лася перед світом з усіма своїми реформами... Ти - райське місце для темних ділків, політиканів різного калібру, "юристів завзятих", завжди готових "порєшать" і "отмазать" ... Поняття "законність" і "справедливість" для переважної більшості твоїх громадян - галактично недосяжні. Тож провались з усім цим в якусь галактичну діру. Хочеш - ображайся, але я сказав те, що думаю. Амінь".
Не відмовляюся від цієї думки й зараз, хоча, звісно, не хочу, щоб загроза існуванню України йшла від російських варварів. І, віддаючи шану мужності та стійкості наших військових, змушений з гіркотою констатувати, що в моральному обліку території під назвою Україна війна мало що змінила. Гидота як була, так і залишилася гидотою. Більше того - отримала додаткові можливості для свого розповзання і розмноження.
Щоб не бути одразу ж звинуваченим у голослів'ї та (який жах!) "очорнительстві" нашої героїчної дійсності, наведу кілька думок інших людей:
Алоїс Адамчек, президент федерації хокею Чехії: "Найголовніше для мене те, що від війни завжди страждають невинні люди. Мені боляче і шкода бачити зруйновані міста, вбитих людей і дітей, які страждають. Але тоді чому українці їздять машинами найрозкішніших марок? Чому вони тут, у Чехії, а не вдома на війні?"
Ігор Сушко, екс-гравець "Ниви": "Неприємно за деяких наших краян, які у Польщі поводять себе так, ніби всі чимось їм зобов'язані, вимагають, особливого, привілейованого ставлення до себе...".
За бажання, цей "національний портрет" можна доповнити й багатьма іншими мазками.
Численні випадки безсоромного псевдоволонтерства.
Різкі скачки цін на все - попри грізні застереження влади на початках воєнного стану (потім, вочевидь, махнули рукою).
Божевільні ціни на оренду житла переселенцями.
Шахрайства отих самих "вдячних" за притулок переселенців.
Справжні оперативні схеми з нелегального переправлення за кордон військовозобов'язаних. Ударна торгівля гуманітарною допомогою і, не виключаю категорично, зброєю, що надходить з-за кордону (недаремно он бездоганно патріотичний сайт скрушно зазначає, що "на жаль, за попередні роки ми не показали себе відповідальними партнерами з нульовою толерантністю до корупції. В результаті сьогодні помилки минулого стають на заваді отримання найновітнішої зброї, від чого залежатиме наша перемога".
Бенкети під час чуми з веселощами, шашликами і масивними "возліяніями"...
Війна облагородила наш люд? Ну, звичайно ж - ось уже й Президенту надсилають петиції з вимогою припинити виписувати повістки будь-де через те, що, мовляв, "не в усіх є бажання і готовність йти воювати". Даруйте, ми живемо в країні, яка бере участь у сезонних навчаннях багатонаціональних сил? Чи в країні, яка веде жорстоку війну за саме своє існування? А Президенту, між іншим, пропонують розглянути (і позитивно вирішити) ще одне надзвичайно актуальне й конче необхідне в нинішніх умовах питання - про легалізацію одностатевих шлюбів (словесна еквілібристика, до якої вдався глава держави, щоб не сказати ні "так", ні "ні", варта, мабуть, окремої публікації).
Вся ота брудна піна, що плаває на поверхні збуреного війною народу, добряче заважає бачити його чисте й здорове єство десь там у глибині. Воно, безумовно, є, але... "моральний дух нашого населення не шапкозакидуванням ворога потрібно піднімати. Людина готова віддати своє життя заради дітей, ради їх майбутнього. А яке майбутнє в наших дітей: корупція, скупчення багатств країни в руках вибраних надзвичайно працьовитих багатіїв, низький рівень соцзахисту, самодурство чиновників та суддів.....? От над цим потрібно працювати, щоб підняти дух народу".
Загалом, терпіти не можу анонімників (навіть у соцмережах), але з наведеною вище думкою, напевно, погоджуся...
