Перше у Новому році недільне віче опозиції зібрало у Тернополі кілька сотень людей.
Люди в усій Україні хочуть почути і побачити реальні дії. На жаль, чіткого плану дій ні у Києві, ні у Тернополі немає. За майже два місяці зі створення страйкому на Тернопільщині не налагоджено комунікацію з активістами в районах, яким доводиться самотужки долати численні перешкоди та свавілля можновладців. Наприклад, в організації автобусів з довезення людей у столицю.
Досить дивно, що справами страйкового комітету не опікується жоден нардеп з Тернопільщини. На певному етапі у Тернополі були присутніми Олексій Кайда та Олег Сиротюк. Де решта 6 тернопільських народних обранців? Де лідер місцевого "УДАРу" Побер? Де головний тимошенківець Деревляний? Можливо, вони всі у Києві. Але чи це правильно? Чи спроможні їхні помічники їх замінити, особливо у випадках, коли потрібне втручання людини зі значком нардепа? Водночас на місцях необхідно проводити роботу, причому одну з найважчих - мобілізаційних.
Наприклад, за винятком Збаража, практично бездіяльні опозиційні сили в північних районах області, що належать до округу нардепа Головка. Навіть у перші дні масових акцій протесту там практично нікому було організувати народні віче. Та що говорити про Шумськ і Кременець, якщо про час проведення недільного віче 12 січня більшість жителів Тернополя так і не дізналися.
Очевидно, що тернопільський Євромайдан переживає кризу, або, що прикро, вичерпується. Немає креативних ідей, немає дій, які б знову змогли об'єднати громаду. І це у нас, на Тернопільщині, де підтримка вимог Євромайдану близька до 100 відсотків.
