На фасаді Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької встановили банер із портретом цієї оперної співачки. Розмір фотокопії — майже 6 на 9 метрів. Банер охопив три поверхи.
Про це розповів Суспільному виконувач обов’язків директора закладу, кандидат мистецтвознавства, доктор філософії, доцент Сергій Маловічко.
За його словами, щороку колектив коледжу організовує звітні концерти "Тернопільські музичні вечори". Цьогоріч запланували гала-концерт "Сузір’я юних талантів". Вирішили, що світлина Соломії Крушельницької приверне увагу і до заходу, і до мистецького закладу, якому присвоєно її ім’я.
"Мені ця ідея наснилася о пів третьої ночі. Ми хотіли внести якусь естетику в наше приміщення. Коштів на ремонти в час війни немає, тому вирішили прикрасити фасад світлиною цієї всесвітньовідомої співачки. За сприяння департаменту культури і туризму Тернопільської ОВА задум вдалося втілити в життя", — сказав Сергій Маловічко.
Члени студентського самоврядування коледжу проявили ініціативу зареєструвати банер у книзі рекордів України як найбільшу фотокопію Крушельницької.
Роботу з оцифрування й ретушування портрета виконав тернопільський фотохудожник Михайло Урбанський. Він розповів Суспільному, що співпрацює із мистецьким коледжем уже два десятки літ. Тому радо взявся за реалізацію їхнього задуму.
"Я сам шукав світлину на просторах інтернету. Але проблема в тому, що всі вони малого розміру. Збільшити їх в сотні разів непросто. Перебрав десятки фотографій. Так захопився, що до пів ночі читав про славетну землячку і приглядався до її знимок. Вона любила фотографуватися. Тоді, на початку 20 століття, її запрошували у найпрестижніші фотосалони великих міст, де вона виступала".
Михайло Урбанський обрав світлину, на якій Крушельницькій приблизно 24-26 років. На його думку, це одна з найбільш впізнаваних фотографій.
Чоловік зазначив, що опрацювати фотографію було технічно складно:
"Тоді ж не було цифрової зйомки, це був негатив. А він притягував ворс, пилинки. У величезних розмірах вони за розміром ставали, як велосипед. Така ж ситуація із зачіскою. На великій світлині окремі волосини були, як гілки дерев. Це все потрібно було грамотно заретушувати".
Світлини тоді були чорно-білими. На банері — кольорова:
"Це окрема тема. На свій страх і ризик я взявся долати цей контраст. Важлива була кожна деталь одягу, зачіски, обличчя. Відчував себе художником, малював, ніби пензликом. Склалося враження, що мені допомагала сама Соломія. Я з головою занурився у цей процес", — говорить фотохудожник.
Не менш складно було оцифрувати підпис.
"Тоді світлини підписували зі зворотнього боку. Але я знайшов її оригінальний підпис — Соломея. Він зроблений пером і нашвидкуруч. Опрацював його в електронному форматі. Думаю, підпис, мов автограф, органічно доповнює світлину".
Михайло розповідає, що не знав, коли будуть вивішувати банер.
"Дізнався про це випадково, коли виходив з бібліотеки, що поруч. Дивлюся, технічні працівники встановлюють фотокопію. Відразу зазнимкував. Думаю, не випадково я опинився в цю мить у цьому місці. Було приємно глянути на готову роботу. Вважаю, що ідея вдалася".
Оксана Цвик, Тетяна Панченко, Суспільне
