Традиційно, Всеукраїнський фестиваль «Дзвони Лемківщини» є наймасовішою культурною подією на Тернопіллі. Цього року на Монастирищину традиційно з’їхалися лемки з багатьох куточків України та світу. Гості фесту згадують трагічну сторінку в своїй історії – операцію «Вісла». Насиченою є і культурна програма. Крім ледь не сотні колективів, цього року свою майстерність показали і кулінари, які приготували багато автентичних страв.
  
Після виселення зі своїх рідних земель лемки гуртуються навколо своїх церковних громад. Це допомагає значній частині народності зберегти свою ідентичність. Духовний настоятель лемківського Тернопілля отець Анатолій Дуда ще раз згадує нелегкі події майже 70-річної давнини. «Втрачена рідна земля. Рідна Батьківщина Лемківщина. Втрачені гори, церкви, те що будували наші батьки та прадіди. Втрачені звичаї та традиції. Старше покоління вже багато повмирали. І дуже багато не передали наші традиції,» - зізнається отець Анатолій.

Лемки перейняли багато галицьких традицій. Навіть у святкуванні головних релігійних свят. «На Різдвяний Святий Вечір, або як кажуть по-лемківськи – Вилия, вся сім’я ходила митися до рік, неважаючи на будь-які морози. Якщо близько не було хоча би потічка, то ставили миску і всі по черзі вмивалися. Заносили сіно і мусило бути віншування. Коли ж сідали до столу, найперше молилися за померлих. Далі молилися і сідали за стіл. Коли вже Няньо, або ж глава сім’ї, розпочав вечерю, то з-за столу ніхто не мав права стати, аж допоки не закінчать всі вечеряти. На Вилию ніхто не ходив у гості. Ніхто не ходив от хижи до хижи. Всі святкували вдома. Було весело, адже всюди було багато дітей та челяді.

На Великдень у нас була паска велика. І навіть брали на хиби (плечі - ред.). І святили так дуже, жиби вистачило на цілі свята».

Організатори зуміли цьогоріч внести новинку у ватрівську програму. Кожне село району презентувало ідентичну лемківську страву. З села Садове привезли давню страву – грулі з фриканим молоком. «Бабуся переселенка передала рецепт моїй мамі, - розповідає Садівський сільський голова Марія Цибенко: - Картопля відварюється у підсоленій воді. Потім ми цю картоплю висипаємо на розжарену чавунну плиту на палену дровами. Підпікаємо з двох сторін. Після цього висипаємо все у велику посудину, і заправляємо олією з надушеним часником. Подається на стіл з розфриканим молоком (це молоко, ке підкисає в глиняному глечику, а потім в дерев’яній колотівці збивається)».

А от мастиво готували ціла представницька команда – три сільських голови Роман Бриняк з Велеснева, Галина Сенишин з Чехова і Дубенівський голова Тетяна Лихацька. «Мастиво готується на основі молока, - поділився рецептом Роман Бриняк. – Молоко доводиться до кипіння і додається масло. При цьому, розтираєте муку з яйцем. І знову з таки у киплячу масу. Коли все вистигає, то його можна використовувати для підливи. Для смаку потрібно зверху додати шкварок».

Під час культурної частини особливо захоплення у глядачів викликали гості з Польщі гурт «Лемкотавер». «Назва нашого колективу походить від нашого символу – вежі посеред міста у Скельце Країнське, - розповів художній керівник отець Артур Грабан. – Нам її виділила міська влада. Тоді це була водонапірна башта. Ми її відремонтували. Тепер це наш центр. А назву «Лемкотовер» перейняли, подивившись фільм за участю Роберта де Ніро «Мисливці на оленів», де був «Лемкохолл». Щоб не повторюватися назвали у честь нашої вежі».