На вітражах у cвятилищі Козівського храму Успіння Пресвятої Богородиці (УГКЦ) будуть встановлені зображення у повний зріст слуг Божих блаженного Никити Будки та отця Андрія Бандери, процес беатифікації якого розпочала Церква. Ідея їх увіковічення на Тернопільщині народилася в духовних отців згадуваного храму Михайла Забанджали та  Василя Баглея. Вона була підтримана відомими господарниками Іваном Чайківським та Андрієм Бараном, коріння яких пов’язане з козівською землею.

«Ідею священиків Михайла Забанджали та Василя Баглея про сакральне зображення отця Андрія Бандери у цьому храмі підтримали усвідомлено, - говорить Іван Чайківський. –  Адже кілька років тому ми глибоко вивчали витоки сільськогосподарського кооперативного руху на Галичині, аби перейняти його позитивний досвід. Серед  зачинателів натрапили на прізвище отця Андрія Бандери – одного із подвижників «Сільського господаря» на Калущині (нині - Івано-Франківська область). Саме у домі Бандерів, де зустрічалися носії цієї думки Павло Глодзінський, Ярослав Веселовський, Михайло Гаврилко та інші, формувались підвалини теорії і практики українського економічного націоналізму, які в подальшому були довершені в установчих документах ОУН. А, як згодом з’ясувалося, Андрій Бандера мав неабияке відношення до козівської парафії. Адже тут, після смерті дружини, у сім’ї парафіяльного священика отця Івана Чарторинського виховувалася його донька Оксана – рідна сестра Степана Бандери. До речі, отець Чарторинський не підписав московського православ’я у 1946 році на сумнозвісному львівському псевдособорі і був замордований НКВС.

Отці Михайло Забанджала і Василь Баглей запропонували на другому вітражі храму Успіння Пресвятої Богородиці, де власне служив Богу згадуваний отець Іван Чарторинський, встановити ще й зображення блаженного Никити Будки. Він, як відомо, уродженець Тернопільщини, а в 1936 році у сані єпископа УГКЦ візитував козівську парафію.

За словами о. Михайла Забанджали, усе, що зробив єпископ Никита Будка, з допомогою своїх вірних, сьогодні важко переоцінити. Він залишив по собі в УГКЦ величезну, гідну подиву будівлю. Був доступним для всіх, щирим, добросердечним, відданим справі Церкви, заради якої не скорився перед сталінським режимом і поклав своє життя на її вівтар.

«Никита Будка був правою рукою у справах Церкви митрополита Андрея Шептицького - генеральним вікарієм Львівської митрополії та деканом Львівського деканату. Невтомно працював, як смиренний робітник Христа аж до свого ув’язнення комуністичним режимом, - говорить настоятель храму о. Василь Баглей.

Єпископ Никита Будка і отець Андрій Бандера відійшли у вічність із вінком перемоги, як сповідники нашої віри і Церкви, з наміром спасіння українського народу. Тож увіковічнимоцихлицарів духовності

та хліборобського подвижництва у Божому храмі, - резюмував свою розмову із журналістом Іван Чайківський.

Григорій БОБИН