Відставка голови Тернопільської ОДА Олега Сиротюка 12 листопада була очікуваною ще задовго до фінішу виборчої кампанії. Попри те, що партія ВО «Свобода», за квотою якої Сиротюк отримав свою посаду, впевнено програвала ці вибори, сам Олег Мирославович теж не зумів зарекомендувати себе як вмілий і прогресивний очільник області. Чи не тому Тернопільщина постійно пасе задніх в Україні, що її, в основному, очолювали «не ті» люди?

Аналіз п’ятірки останніх губернаторів нашої області яскраво показує, за яким принципом нинішня влада мала би призначити нового керівника ТОДА, якщо вона зацікавлена у розвитку нашого краю. Патріотизму і гарно вишитої сорочки без управлінського досвіду тут не достатньо, як і вмілого керівництва – без любові до цієї землі. Як свідчать чисельні опитування, мешканці Тернопілля воліють бачити губернатором людину рішучу, працездатну і компетентну, котра водночас відзначається глибоким патріотизмом.

Протистояння Юрія Чижмаря

Молодий і амбітний Юрій Чижмарь, призначений головою ТОДА у листопаді 2007 року, начебто склав потрібне враження про себе на початку роботи. Однак вже згодом стало зрозуміло, що в губернатора родом із Закарпаття понад усе переважає бажання володарювати над всім і всіма. Замість того, щоби об’єднати місцевих політиків та управлінців в єдину команду, яка працювала би на благо області, Юрій Васильович зумів не тільки з усіма пересваритися, але й зробити колишніх однодумців лютими ворогами.

Чижмарь запам’ятався тернополянам гучним скандалом, пов’язаним із нецільовим використанням коштів, виділених на подолання наслідків паводку. Як результат – тривала і жорстока війна із начальником УМВСУ Віталієм Максимовим та висловлення депутатами обласної ради недовіри губернатору. Уже за рік Юрій Чижмарь знову «засвітився» в іграх розбрату. Ставши у конфронтацію до мера Тернополя Романа Заставного, Юрій Васильович розв’язав в обласному центрі сміттєву кризу, через яку місто тривалий час задихалося у невивезеному смітті. У наслідку – ще одне висловлення недовіри депутатами обласної ради та зняття з посади у квітні 2010 року.

Польоти Ярослава Сухого

Те, що після обрання Януковича Президентом України новим очільником Тернопільщини стане яскравий представник Партії регіонів, не сумнівався ніхто. Начебто місцевий (уродженець Гусятинщини) Ярослав Сухий, якого 6 квітня 2010 року призначили головою ТОДА, насправді ненавидів край, з яким пов’язані далеко не безтурботні часи його комуністичного минулого. Ярослав Михайлович не приховував, що нове призначення йому не дуже до вподоби. Але щоби показати Президенту хоч якусь видимість роботи на довіреній ділянці роботи, взявся відроджувати тернопільський аеропорт. Декілька показових, хоч і збиткових, польотів до Києва і назад вселили у жителів області надію, що не все так погано, і з Тернополя нарешті полетять літаки у всі кінці світу. Однак купувати дорогі квитки, щоби швидше дістатися до столиці, не поспішали. Відтак уже 16 червня Сухий плюнув і на аеропорт, і на Тернопілля та склав свої повноваження.

Опісля Тернопільщина ще двічі змогла «достойно» оцінити свого колишнього губернатора, який прославився найкоротшим терміном перебування на посаді. Спочатку 16 січня цього року, коли «регіонал» проголосував у ВР за диктаторські закони, а потім - у середині липня, коли Ярослав Сухий тихцем вирішив відвідати батьківське обійстя в селі Оришківці на Гусятинщині. Як розповідають жителі села, пан Сухий дуже “потішив” і “заспокоїв” земляків, розказавши, що восени Путін забере Україну, мовляв, він завжди досягає своєї мети…

Реформи Михайла Цимбалюка

Але нема так зле, щоби не стало на краще. Бо після втечі Сухого на посаду голови облдержадміністрації того ж дня, 16 червня 2010 року, призначили місцевого управлінця – Михайла Цимбалюка. Пройшовши чимало свого трудового шляху у Тернополі, де здавна мешкає його сім’я, Михайло Михайлович значно більше відповідав вимогам тернополян. Він не просто швидко знаходив мову із місцевими господарниками – він давно був із ними знайомий та швидко залучив їх до процесів підняття області з колін. Повномасштабна реконструкція Вишневецького замку, будівництво сучасного готельного комплексу у Зарваниці, добудова сільських шкіл та багато інших проектів – все це Цимбалюку вдалося розгорнути у досить короткий термін. Здавалося, ще ось-ось – і завершиться капітальний ремонт доріг області, відкриється центр штучної нирки у Кременці, з дня на день надійдуть кошти на добудову обласного архіву та бібліотеки… Віра у те, що Тернопільщина нарешті перестане пасти задніх, підсилювалася розумінням того, наскільки важливою у цьому процесі є посада голови облдержадміністрації, якщо її обіймає патріот із досвідом управлінця.

Однак саме ця бурхлива діяльність Михайла Цимбалюка і підвела тернополян. Зрозумівши, що Михайло Михайлович може значно більше, 21 грудня того ж 2010 року Президент звільнив його із посади і призначив очільником сусідньої Львівщини. Втім, Цимбалюк і там не забував про Тернопілля, відразу заявивши, що пріоритетним завданням для нього є капітальний ремонт дороги Тернопіль-Львів. На жаль, через свій патріотизм Цимбалюк вже невдовзі потрапив у немилість до Януковича. І це завадило йому втілити в життя свій задум, а тому дорога до Львова і досі залишається найгіршою дорогою Західної України.

Занепад Валентина Хоптяна

А Тернопільщина 21 грудня 2010 року отримала уже третього за той рік нового очільника ОДА – Валентина Хоптяна. Маючи за плечима доволі вагомий досвід компартійної роботи, Валентин Антонович першим ділом підім’яв під себе обласний осередок Партії регіонів, помноживши на нуль досі нездоланного Ореста Муца. Що цікаво, особливу неприязнь у Хоптяна викликали всі ті, хто смів схвально відгукуватися про попереднього губернатора. Відтак усі проекти, започатковані Михайлом Цимбалюком, були заморожені, а потім і взагалі закриті.

Період правління Валентина Хоптяна запам’ятався жителям області як час занепаду і корупції. Губернатор взагалі не реагував на критику, а його родинні зв’язки з людьми із оточення Януковича давали йому тверду впевненість у власній безкарності і непохитності. Навіть скандальне ДТП у новорічну ніч 2012 року, коли під колесами губернаторського автомобіля загинула одна людина, а ще двоє опинилися у лікарні, не зуміло похитнути позиції Хоптяна. Депутати обласної ради двічі, як і колись Чижмарю, висловлювали недовіру голові ТОДА.

Хтозна, скільки ще би Валентин Хоптян доводив область до зубожіння, якби не Майдан. 2 березня 2014 року головного регіонала області було звільнено з посади губернатора, хоча він сам не з’являвся у своєму кабінеті вже задовго до того.

Застій Олега Сиротюка

У той же час посада очільника Тернопільської ОДА за квотою відходить ВО «Свобода». Її займає діючий народний депутат від цієї політичної сили, тернополянин Олег Сиротюк. І хоча «свободівці» уже суттєво втратили у рейтингу довіри жителів області, після одіозного регіонала молодий патріот викликав лише схвалення. Ім’я Сиротюка досі не було пов’язане із жодними скандалами, більше того – його асоціювали з порядністю і навіть покладали на нього надії на краще, як це було із Михайлом Цимбалюком. Однак відсутність досвіду зіграла злий жарт із молодим патріотом. Адже до призначення на посаду губернатора він встиг лише кілька років очолювати громадські організації та два роки попрацювати у Верховній Раді. Відтак його робота на посаді голови ОДА ознаменувалася застоєм і кадровими війнами. 12 листопада Олег Сиротюк подав у відставку разом з усіма «свободівцями», які досі займали керівні посади по Україні.

Тернопільщина знову на порозі змін, які неодмінно прийдуть із призначенням нового очільника області. Але чи буде він таким, яким його хотіли би бачити тернополяни, - мудрим політиком, палким патріотом і компетентним господарником?..