Про що може сигналізувати зміна командувача військами в розпал війни?

Найперше, що спадає на думку - черговий високопоставлений вояка, який, вочевидь,  раніше ходив у фаворитах першої особи в державі, не виправдав покладених на нього сподівань. В цьому сенсі долі воєначальників та футбольних тренерів (до футбольної теми ще повернуся) схожі: не забезпечив очікуваного результату - будь, ласка, на вихід. "Будь ласка" - це в кращому випадку. В гіршому ж можеш злетіти з почесного місця у супроводі матюків тих чи того, хто тебе на нього поставив.

Як можна зрозуміти зі вступу, далі йтиметься   про тасування карткової колоди російських полководців. Задля повної об'єктивності зазначу, що такі кадрові пертурбації не є прерогативою "несокрушимой и легендарной" і, на її власну думку - "второй в мире". Он Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний відверто зізнався, що  за період війни з Росією встиг звільнити десятьох підлеглих генералів, а ще один носій великих зірок (чи сніжинок?) і перехрещених булав на погонах не вигадав нічого кращого, ніж застрелитися. Що поробиш - такі ризики перебування на високій посаді. І чим вище сидиш, тим болісніше буває падати.

Про випадки суїциду  серед російських генералів  за останній рік чути не доводилося (твердошкірі, напевно, хлопці), але й нагріти місця на командному стільці (який, можливо, часто нагадує розпечену пательню) вони не встигають. Зупинюся на найбільш відомих  випадках. У квітні минулого року, після вимушеного відступу від Києва, з Чернігівської та Сумської областей важелі  "единоначалия" у так званій СВО були вручені Олександру Дворнікову, який встиг до того відзначитися в Сирії. Відзначитися в характерний для російської армії спосіб - масованими ударами по цивільній інфраструктурі, за що й удостоївся прізвиська "Сирійський м'ясник". Немає сумніву, що ці свої таланти  генерал з фізіономією "мужика-пропойцы" намагався продемонструвати і в Україні, але... щось, на думку кремлівського керівництва , пішло не так, і "м'ясника" доволі швидко спровадили з посади.

На початку жовтня командувачем російськими військами в Україні був призначений Сергій Суровікін, колишній головнокомандувач повітряно-космічними силами на прізвисько (теж зароблене в Сирії) "Армагедон". Зловісна, нічого не скажеш, "кликуха", і новопризначений  голомозий путінський фаворит робив усе, щоб догодити "царю-батюшке". Щоправда, спочатку здав українським військам  Херсон (переконав міністра оборони, що це - єдино можливий крок), а відтак заходився завдавати  масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України, за що йому, хочеться сподіватися, буде пред'явлено рахунок. Не виключено, "держиморда" (як охарактеризував його Валерій Залужний) розраховував на цій посаді перейти з зимової форми одягу на літню, але в Москві вирішили по-іншому, і тепер не Суровікін прийматиме рапорти від підлеглих, а сам доповідатиме новому командувачу об'єднаного угруповання російських військ в Україні, аж цілому начальнику генштабу армії РФ Валерію Герасимову - уже в якості його заступника. У російському міноборони пояснили це чергове кадрове "перетряхивание" "підвищенням рівня керівництва спецоперацією". А також - "розширенням масштабу розв'язуваних задач" і "необхідністю організації тіснішої взаємодії видів і родів військ". З одного боку - ніби й трохи загрозливо для нас, а з іншого - невисловлене визнання бойової спроможності командування ЗСУ.

Отже, Валерій Васильович Герасимов. Ім'я і по батькові - як у Лобановського, і якщо їх об'єднує не лише це, а й здатність до стратегічного мислення, то... варто добряче замислитися його українським колегам.  Попри зовсім не "сталевий" погляд і загалом  простакуватий вигляд (як писав про іншу особу Євгеній Євтушенко, "вихрастый, с носом чуть картошкой - ему в деревню бы с гармошкой"), саме його, а не "фанерного маршала" С.Шойгу експерти вважають реальним керівником російської армії. Віддає йому належне і, вочевидь, поважає як противника й  Валерій Залужний, який розповів, що вивчав воєнну науку "за Герасимовим" і прочитав усе, що той написав. З усього "творчого доробку" Герасимова найбільш актуальним і небезпечним (сказати б, прикладним для України) є розроблена ним стратегія ведення сумнозвісної гібридної війни, відома як "Доктрина Герасимова". Ще у 2014 році експерти відзначали, що чимало з описаного в цій доктрині було реалізовано в Україні при анексії Криму та розпалюванні війни на Донбасі. І вже тоді Головна військова прокуратура України називала саме Герасимова керівником гібридного вторгнення в Україну. А це, в свою чергу, гарантує йому почесне місце на лаві підсудних майбутнього трибуналу. Але наразі він - наш противник у запеклій війні. І, можливо, шляхом спроб і помилок, своєрідного "штучного відбору" кремль, врешті-решт, висунув на передній край не "м'ясника" чи "держиморду" ("богата ими русская земля!"), а якого не якого стратега.

І також цілком можливо, що Валерій Залужний сповнений бажання і азарту поставити мат на воєнній шахівниці cвоєму російському тезкові, в якого колись вчився...