Епоха правління Леоніда Даниловича Кучми хоч і пов'язана з серйозними скандалами (зокрема, "касетним" з плівками майора Мельниченка і справою Гонгадзе, темною історією з продажем станцій технічної розвідки "Кольчуга" Ірану, загадковими смертями міністрів Кирпи і Кравченка), все ж позиції сьогоднішнього дня згадується як не найгірша в новітній історії України. Ну, сформував Леонід Данилович остаточно олігархічні клани, але й збалансував якось їхню діяльність і, відповідно, апетити, посприявши, в міру скромних президентських можливостей, інтересам свого зятя - Віктора Пінчука ("Ну, как не порадеть родному человечку?"). Мав не таку вже й віртуальну можливість залишитися ще й на третій термін, однак відмовився від неї, зазначивши, що "хоче побачити, якою буде Україна без Кучми". А ще, думається, Леонід Кучма назавжди запам'ятається назвою своєї книги "Україна - не Росія", в якій більшу частину свого життя російськомовний "червоний директор", любитель поспівати під гітару або ж разом з Й. Кобзоном російських пісень і пісеньок доволі чітко дав зрозуміти, що ми, українці - окрема, незалежна від "старшого брата" нація зі своїм віками сформованим менталітетом і своїми національними інтересами.
Долучився Л.Кучма і до теми, яку йому і його попереднику - Леоніду Кравчуку - нині багато хто ставить у вину: ядерного роззброєння України. Саме він, другий президент України, 5 грудня 1994 р. у Будапешті поставив свій підпис під Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Разом з ним цей величний документ підписали лідери США, Великобританії та Росії, які виступили як держави-гаранти. А вже майже через 6 років, виступаючи саме цього дня, 17 листопада 2000 р. перед студентами Інституту міжнародних відносин КДУ, Леонід Кучма заявив дослівно таке: "Україна ніколи не буде ядерною державою", маючи, вочевидь, на увазі, що саме без'ядерний статус (за підтримки поважних гарантів) забезпечить нашій країні відчуття впевненості й тої ж безпеки.
Минуло ще 8 років, впродовж яких сталося багато чого - і в серпні 2018 р. в інтерв'ю "Радіо Свобода" тепер вже представник України в тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на сході країни Леонід Кучма заявив, що вважає колишню відмову України від ядерної зброї помилкою. "Ми відмовилися від ядерної зброї та підписали Будапештський меморандум без справжніх гарантій безпеки від усіх великих держав. Ми - і я, і попередня влада, яка й розробляла цей документ - виявилися не готовими до того, що у світовій політиці такого рівня обіцянки можуть бути порожніми, що можливі таке лицемірство і цинізм",- зазначив він.
Справді, достатньо почитати лише перший пункт у розділі "Зобов'язання", і необхідність у подальшому читанні відпадає сама собою. В ньому зазначається, що, згідно з Меморандумом, США, РФ, і Великобританія зобов'язалися "поважати незалежність та існуючі кордони України". Про те, як РФ із справжньою делікатністю ведмедя-шатуна в тайзі заходилася "поважати" існуючі кордони України, світ дізнався у 2014 р. А слова Л. Кучми про відсутність справжніх гарантій безпеки, порожні обіцянки та лицемірство вкупі з цинізмом - це оцінка внеску західних країн-гарантів...
Отож сьогодні, розмінявши дев'ятий десяток років, Леонід Данилович Кучма (один з небагатьох політиків минулого, про кого в мене думка змінилася у кращий бік) змушений курсувати між Києвом і Мінськом, підписувати якісь "формули", про які потім відразу ж сам каже, що це "не формули миру". Він також зазначає, що без виведення військ і відновлення українського кордону про вибори на Донбасі говорити не варто і критично ставиться до питання особливого статусу Донбасу", називаючи його "шляхом до конфедераційного устрою".
Автор книги "Україна - не Росія" на схилі своїх літ робить, здається, все залежне від нього, щоб так було насправді. Але... цікаво, чи пам'ятає він отой свій виступ перед майбутніми дипломатами саме того дня, 17 листопада 2000 року?
Ігор Дуда
