Центр спільнототворення «Світлиця Федоровича» та сад «Райська яблінка» створюють у селі Вікно Гримайлівської громади. Чотири року тому тут відкрили музей Федоровича за підтримки Українського культурного фонду. А тепер реалізовують нові проекти.

«Світлицю Федоровича» облаштовують на місці сільського клубу, який діяв на першому поверсі в адміністративній будівлі колишнього колгоспу. Приміщення відремонтували, закупили меблі та обладнання. Воно поділене на декілька зон: для дорослих, для дітей дошкільного віку – з ігровою зоною, для школярів – з настільними іграми, для старших школярів – з Xbox. Між вікнами встановлять навісні полиці та столи-трансформери, які при потребі можна буде розкласти. На сцені встановлять телевізор, а також звукову та світлову апаратуру, щоб можна було проводити різноманітні заходи.

Ініціатором цього проекту став історик Сергій Ткачов, а проект перетворення сільського клубу на сучасний культурний простір розробив архітектор Кирило Чуйко. Реалізують його Гримайлівська селищна рада спільно з ГО «Інститут міської культури» за фінансової підтримки Community reBuilding – спільного проекту Cedos та UMAEF, спрямованого на розвиток центрів спільнототворення у громадах.

Просторовим і концептуальним продовженням «Світлиці Федоровича» буде сад імені Дарії Віконської «Райська яблінка».

- Дарія Віконська – це літературний псевдонім доньки Володислава Федоровича, - розповів Сергій Ткачов, керівник проекту. – Ми робимо зараз центр спільнототворення «Світлицю Федоровича», а прибудинкова територія – це сад, який був раніше запланований, тут по колу посаджені берези, але з часом все заросло. Минулого року завдяки ПП «Вікнини» ми розчистили цю територію, розмітили доріжки, засипали їх гравієм, зробили планування і цей сад буде називатися «Райська яблінка». Так називається книга, де зібрані літературні есе Дарії Віконської. Вони присвячені якійсь рослині або дереву. У саду будуть рости соняшники, духмяний грошок, табак, алібастрові або білі іриси – всі квіти про які вона писала. Біля кожної квітки буде табличка з QR-кодом з посиланням на літературний твір Дарії Віконської про цю квітку. Вона, як донька піаністки Баварської королівської опери, виховувалась у найкращих європейських пансіонатах, захоплювалась музикою і в неї є есе, які асоціюються з музикою Шопена, Брамса, яку вона любила. Письменниця словами намагалась висловити почуття, які у неї викликала та чи інша музика, і ми плануємо зробити тут ще невеличкий сад каміння, і під цим камінням будуть стояти колонки при потребі можна буде включити Шопена чи Брамаса і також через QR-код відтворити цю музику. Крім того у саду до кола сходяться чотири сторони світу, що символізує і чотири пори року, про які так само писала Дарія. Хочемо встановити тут алегоричні фігури, шукаємо молодого модерного скульптора, який би у невеличкій формі зобразив пори року. Така концепція цього саду.

Справжнє ім’я Дарії Віконської – Іванна-Кароліна Федорович, по чоловіку – Малицька. Її літературна творчість, за словами Сергія Ткачова, припадає на кінець 20-х-30-ті роки двадцятого століття, тобто на міжвоєнний період, коли вся Європа була під впливом модернізму у різних жанрах мистецтва. Вона першою переклала Джеймса Джойса на українську мову, була сучасницею Софії Яблонської та Ірини Вільде. Похована письменниця під прізвищем Малицька-Маєр у Відні.

Ольга Трач

Фото зі сторінки «Світлиця Федоровича» у фейсбуці