Галас навколо теми можливих політичних переслідувань, що його здійняла нині, передусім, "Європейська солідарність", зрозумілий: її лідер, перед яким постала досить реальна перспектива побувати (хоча б якийсь час) в статусі затриманого - поки вірні однопартійці в Києві та на місцях не нашкрябають по всіх закутках призначений судом 1 млрд. грн. застави, завбачливо вирішив пересидіти першу хвилю ентузіазму правоохоронної системи (припускаю, багато хто мріяв би бачити п'ятого Президента суверенної та незалежної в елегантних наручниках) у спокійнішому і безпечнішому закордонні. Вдома ж бо нині "світить", ні більше ні менше, арешт. Щоправда, він сам і вустами своїх небезталанних адвокатів обіцяє, що десь так в середині січня мав би повернутися. Не виключено, що так і станеться: статус "політичного трупа", який, за винятком окремих випадків неминуче виникає у політика, котрий поквапливо дременув за кордон (саме так багато хто з політичних аналітиків і оглядачів характеризує поспішний від'їзд Петра Олексійовича), не дуже в'яжеться з дієвою, з суттєвою домішкою політичного нарцисизму, особою видатного бізнесмена від політики.
Між тим, його соратники на Батьківщині обрали зараз абсолютно невідпорний, на їхню думку, аргумент на захист свого лідера. Мовляв, ну як можна в цей час, коли ворог буквально біля наших воріт, російські полчища демонстративно брязкають зброєю і ось-ось збираються рушити на Україну, коли весь наш народ має бути як ніколи згуртованим і єдиним, влаштовувати переслідування справжнього державника і патріота?! Це ж за межею здорового глузду!
Найперше хотілося б запитати: в умовах загрози військового вторгнення перестають діяти ті статті Кримінального кодексу, в яких йдеться про незаконні оборудки, що обчислюються сумами з дуже багатьма нулями? І ті високопосадовці, котрі за таких обставин були викриті в чомусь протизаконному, можуть автоматично розраховувати на індульгенцію? Адже прихильники славного будівничого української армії й того, хто ощасливив народ томосом, старанно обходять боком не лише питання торгівлі вугіллям з сепаратистами а й інші, значно перспективніші з прокурорської точки зору моменти його політично-бізнесової кар'єри. А про "навішане" на їхнього кумира звинувачення у державній зраді (важкувате, слід визнати), взагалі воліють мовчати.
Перестав, однак, мовчати Президент Зеленський. Раніше, коли йому нагадували мовлені ним під час пам'ятних дебатів з Порошенком на стадіоні "Я не ваш конкурент - я ваш вирок", було видно, що шостий Президент відчуває від цих замаскованих під нагадування звинувачень у бездіяльності певний дискомфорт. Наш незлостивий і м'якосердий народ, бачачи (світ завдяки ЗМІ та Інтернету став зовсім тісним), як хвацько саджають колишніх і чинних президентів у процвітаючій Південній Кореї, таки очікує на обіцяні "посадки" хоч когось (а ще краще - одразу кількох) представників політичної та бізнесової еліти. Можливо, Володимир Олександрович вирішив (чи, можливо, підказали радники чи вагомі голоси з-за кордону?), що не лише весна є підходящим сезоном для отих "посадок"? Принаймні, торкаючись питання висунення звинувачення його попереднику, гарант висловив думку, що через цю подію нового Майдану в Україні не буде.
Безумовно, численні адвокати Петра Олексійовича виявлять усю свою кваліфікацію, чіпляючись за найменші процесуальні порушення (що вони вже й роблять зараз), щоб вивести свого солідного клієнта з-під можливого удару правосуддя. Безумовно, й він сам мобілізує увесь свій арсенал врочистого державницького пафосу (видовищно це в нього виходить) і доводитиме, що він засинав і прокидався з думками про народ, армію, мову і віру. Але якщо, як стверджують його численні опоненти, він таки наживався на війні, причому досягнув у цьому рівня державної зради, то - "Вор должен сидеть в тюрьме! И людей не беспокоит, каким способом я его туда упрячу".
Ага, спробуй засадити отаких в тюрму. Досі ж практика наших правоохоронців і судової системи нагадувала не тактику капітана Жеглова, а спокійне заняття майстрів спортивної рибалки: впіймали величеньку рибку - та й випустили назад у ставок. І самим приємно, і рибка щаслива...
