Останнім часом, як за помахом чарівної палички, в засобах масової інформації почали з'являтися тексти стосовно єдності народу та держави.  До дня соборності (простіше – єдності), міста заполонили бігборди з твердженнями про те саме та зображеннями, як я розумію, головного "заєдінщика".  Відставної кози барабанщики, на взірець акина Єханурова, вплели туди й свою стрічечку. З досить претензійним твердженням : "Ми – єдина політична нація".

Та чи така вже єдина?

Для початку визначимося. Девіз довоєнної Югославії звучав наступним чином: "Один народ, один король, одна держава!" Потім, дещо видозмінивши, його підхопили німці : " Один народ, одна держава ( якщо подобається – Рейх), один фюрер !". Як бачите, що в одному, що в іншому – три складові. І ця третя складова є стрижневою. Якщо завгодно, тим магнітом, що поєднує дві інші. Хто, чи що у нас є тим магнітом?

Згадаймо історію. Юдеї, засновуючи свою державу Ізраїль, постали перед одним єдиним питанням. Державною мовою держави, перепрошую за тавтологію. Надходили пропозиції від англійської до есперанто. Їдиш, хоч і найбільш вживана, була одразу відхилена, бо, як мова германської групи, нагадувала жахіття війни й асоціювалась з мовою гнобителя. Тоді вирішили звернутись до гебрайської – мови Старого Заповіту, івриту. До мови, що відумерла тисячоліття назад. Сьогодні, це, поряд з арабською,  - державна мова Держави Ізраїль. Попробуйте її не знати. Прибиральник – ваш найвищий щабель суспільної драбини.

Саме мова – душа і кров народу. Без неї - ми тупоголова отара овець. Не більше. Можна, звичайно, маніпулюючи псевдоісторичними фактами та термінами, на кшталт "рускоязичні", аргументувати двомовність. Але ж тоді, який ми ЄДИНИЙ НАРОД?

Панове "заєдінщики", ви вже якось визначтесь самі для себе, в першу чергу, хто ви, а вже потім закликайте до єдності. Бо сьогодні, на жаль, я не можу сказати, що є єдиним народом з тим одеським ментовським бидлом для якого мова МОГО народу є "ТЕЛЯЧЬЇМ ЯЗИКОМ".