В жіночій естафеті на шостому етапі Кубка світу в Оберхофі, перебіг гонки для української команди був вкрай невдалим. Але спочатку Валя Семеренко, а потім традиційний фінішер команди Олена Підгрушна підняли збірну України на досить пристойну восьму позицію.
Проте в розмові з кореспондентом сайту biathlon.com.ua більше йшлося не про цю гонку, а про підготовку в сезоні в цілому і підводку до чемпіонату світу – дихання Поклюки все гарячіше.
- Лєна, вітаємо та дякуємо за сьогоднішній естафетний етап, який ти провела в одні ноги з лідером Кубка світу! Які враження від естафети загалом, і як оцінюєш свій виступ?
- В цілому мені дійсно сподобався мій етап. Хоча заради справедливості, не думаю, що Ройселанд бігла там на максимумі – увесь час відчувалось, що запас в неї є. Щодо естафети загалом, звісно, шкода за Юлю Джиму – щось пішло в неї не так. Але естафета – це результат командних зусиль, і ми всі відповідаємо один за одного.
- Якою була ситуація на стрільбищі? Сьогодні у багатьох команд досить велика кількість штрафних кіл…
- Штиль. В принципі, якихось погодних умов, що заважали б на стрільбі, не було. А промахи в першу чергу – наслідок важкого кола на дистанції. До того ж, тут вже п’ята гонка з важкими підйомами, довгим рівнинним підходом до стрільбища… Все на пульсі, на важкому диханні – я думаю, саме тому якість стрільби була нижчою. Можна, наприклад, згадати схожий профіль в Контіолахті – і там також було чимало промахів.
- Якщо порівнювати динаміку твого стану під час першої гонки в Оберхофі і сьогоднішньої естафети, як ти себе відчуваєш?
- Якщо говорити саме про Оберхоф, то в мене динаміка позитивна. Перший спринт був дуже важкий, потім персьют кращий, наступний спринт ще кращий з функціональної точки зору… На вчорашньому тренуванні ми дуже багато працювали над стрільбою, щоб розібратись – в чому є проблема. Хоча проблема власне не в спокійній стрільбі – спокійно я стріляю нуль. Складнощі виникають, коли доводиться стріляти з пульсу, задишки… Власне, те, чого нам не вистачило влітку – підйомів і роботи на стрільбищі після такого рельєфу. Але це вже даність, і потрібно виправляти ситуацію з урахуванням тієї роботи, яку вже провели.
- А те, що попрацювали в Обертілліаху під час новорічної паузи?..
- Попрацювали. Але там із погодою і пощастило, і не дуже. Коли ми приїхали, умови були просто ідеальними, але потрібно було пройти акліматизацію, і тиждень просто відкатуватись. Коли прийшов час для функціональної, швидкісної роботи, почались снігопади. А коли ти біжиш по м’якій трасі, ноги провалюються, палки провалюються – це вже більше не швидкісна, а силова робота. Тому під кінець збору підготовка трішки була змазана.
І зараз трішки важкувато. Я точно не можу сказати – чому, хоча ми постійно аналізуємо, розбираємо всі нюанси підготовки. Особисто я пов’язую це з чотирма зборами в Сянках. Тому що там було 900 метрів над рівнем моря, і приміром Обертілліах для мене дуже важко проходив, в організмі відбувались постійні катаклізми з акліматизацією. І коли спустились в Оберхоф, перші кілька днів досить непросто відходили – не лише я, а й інші спортсмени. Потім поступово втягнулись, і сьогодні я вже нарешті нормально себе почувала – коли дійсно могла бігти, боротися…
- Зважаючи на те, що наступний етап – високогірний Антхольц, - прогнози, скажімо так, обережні?
- Так. Якщо раніше в мене завжди була стабільна акліматизація, ми знали про це й могли чітко прорахувати, то зараз все змінилось. Навіть в Хохфільцені в мене акліматизація припала не на п’ятий день, а на четвертий. Потім була дуже жорстка друга хвиля, коли я на спринті ледь доїхала до фінішу. Такого раніше не було. Повторюсь, особисто я це пов’язую лише з чотирма зборами на середньогір’ї. Так склалась ситуація – вибору в нас не було, але тепер пожинаємо плоди.
- Зважаючи на збір в Обертілліаху, на твій стан і динаміку в Оберхофі, в тебе зараз відносно підготовки до чемпіонату світу додалось оптимізму, чи приводів замислитись?
- (Сміється) Оптимістично замислитись! Так можна відповісти?
- Лєна, тобі можна все – за час своєї кар’єри ти заробила таке право ))
- (Сміється) Звісно, ми налаштовуємось на найкращий результат, і готуємось до нього, працюємо, викладаємось… А там – побачимо. Сезон дійсно дуже цікавий і непередбачуваний. Кожна гонка в чомусь схожа на лотерею.
- Ну якщо згадати два останніх чемпіонату світу, нашій команді вдалось витягти щасливий квиток. Тому будемо сподіватись…
- Ви сподівайтесь, а ми будемо працювати!
Джерело: sports.te.ua
