Дивитися на медальну таблицю Олімпіади-2022 українським шанувальникам спорту нині сумно і заздрісно (навіщо приховувати?).

Уже 24 країни мають хоча б одну "бронзу", як от Польща і Латвія, не кажучи вже про лідерів медального заліку, а ми все ще живемо сподіваннями на те, що хтось із українських атлетів таки проб'ється на п'єдестал. З кожним "безмедальним" днем  надій на це дедалі менше. З точки зору спортивного обивателя, в нашій країні умови для розвитку зимових видів спорту начебто мали б бути кращими, ніж, приміром, в Іспанії чи Новій Зеландії, однак ці країни на Олімпіаді вже з медалями, а у нас  їх  досі - жодної... Натомість українці "відзначилися" випадінням з санок на трасі, а також тим, що жіноча команда у лижній естафеті була знята з дистанції через те, що відстала від лідера  аж на ціле коло (таке з нашою командою сталося вперше за всі Олімпіади). Нижче нашої пари серед танцюристів на льоду в фігурному катанні теж нікого немає, а у змаганнях із жіночого бобслею представниця України посіла останнє місце, поступившись навіть представниці... Ямайки.

Неприємно це  все, що й казати. А коли читаєш інтерв'ю Олени Білосюк, в якому олімпійська чемпіонка 2014 р. говорить, що запам'ятає нинішні Ігри як страшний сон, то настрій робиться ще більш гнітючий і дуже дисонує з урочистими моментами проводів наших олімпійців у Пекін. Нехай у випадку з Оленою така оцінка пов'язана передусім із захворюванням на коронавірус (клятий мікроорганізм добряче нашкодив і нашим фрістайлістам, не давши їм можливості виступити в командних змаганнях), але, поклавши руку на серце, слід сказати, що навіть у біатлоні, на який сподіваємося найбільше, помітні огріхи підготовки до головних стартів чотириріччя. І з швидкістю в наших лідерів справи не блискучі, і стрільба "шкутильгає" у вирішальні моменти. Що вже тоді говорити про інші види... Чому так відбувається? Може, тут існує пряма залежність, і невлаштованість і безлад у державі неминуче позначається і на спорті? Але ж заявляло, ледь не било себе в груди спортивне керівництво країни (включно з міністром молоді та спорту Вадимом Гутцайтом), що для підготовки до Олімпіади нашим провідним атлетам були створені оптимальні умови. То воно, оте саме шановне керівництво, свідомо обманювало громадськість, чи щиро помилялося у своїх оцінках?

Але не будемо заздалегідь посилати голову попелом. Для цього  ще матимемо час і, до того ж, маємо в цьому плані невеселий досвід: з американського Солт-Лейк-Сіті в 2002 р. і з канадського Ванкувера в 2010 р. збірна України поверталася ні з чим. Все ж,   попереду - ще 5 днів Олімпіади. І доки вона триватиме, доти жеврітиме наша надія...