Посуне чи не посуне Росія на Україну? Що в голові у Путіна? Чи допоможе нам Америка? Як діяти в цій ситуації нам самим?
Ці запитання нині ставлять і відповідають на них учасники політичних програм на багатьох телеканалах. І чіткої, однозначної відповіді дати ніхто не може, оскільки, справді, довідатися, що планує господар Кремля, неможливо. Від нього ж в цій ситуації залежить чимало...
Путін, звісно, ще та "редиска". Путін брутально порушив світовий порядок, безцеремонно "відтяпавши" частину території України і породивши тим самим для нас величезну купу проблем: політичних, економічних, воєнних, морально-етичних... А ще він дав змогу багатьом нашим невмілим а то й просто непорядним можновладцям усі свої промахи або ж зумисні підлості списувати на війну - ну, що мовляв поробиш, час такий, ви ж розумієте...
Рафіновані патріоти-ідеалісти (якщо такі ще залишилися), звісно, прагнули б, щоб уся країна згуртувалася як один і виступила отим єдиним згуртованим табором проти... і т.д. Але цього немає і навряд чи буде. І показовими в цьому плані, думається, можна вважати думки наших провідних політичних діячів стосовно воєнного конфлікту з Росією. В тому числі й те, як його сприймають за кордоном. Якщо послухати, приміром, пафосні виступи Петра Порошенка і Арсенія Яценюка, то виходить, що Путін обложений з усіх боків наче вовк, Захід нас однозначно підтримує і, як заявляв на засіданні таємного "Союзу меча і орала" ще небезвідомий великий комбінатор, нам допоможе. Словом, все якщо й не чудово, то вельми обнадійливо для нас, залишається чекати, коли (ось-ось) Росія розпадеться на шматки. І тоді вже...
Паралельно ж доводиться чути, що Америка притримала щось там обіцяне Україні; що Німеччина (Donnerwetter!) заблокувала продаж нам гвинтівок для боротьби з дронами... Коментуючи останню новину, екс-Генпрокурор Святослав Піскун висловив думку, що німці просто побоюються, що якийсь наш "придурок" (зберігаю стиль автора слів) візьме та й продасть оті гвинтівки росіянам. А разом з ними - і комплекси Stinger, Patriot і т.д - словом, усе, що можна з вигодою "загнати". Як на наші реалії й наш менталітет, думка видається зовсім не безпідставною. Згадав С. Піскун і пожежі й вибухи на наших збройних складах, розслідування щодо яких опинилося в глухому куті...
Опинившись в такій "виделці" оцінок, можна й розгубитися. Я охоче повірив би Петрові Олексійовичу і Арсенію Петровичу. І розділив би їхній стерильний ура-патріотизм і віру в нашу неминучу перемогу над агресивним сусідом, якби не оті надто вже часто згадувані липецька фабрика, завод "Ленінська кузня", Свинарчуки, заробляння на війні, спорудження "стіни" на сході країни... Навіть з урахуванням недоброзичливості до них їхніх недругів (от, кляті!), все ж думаю, що народне "Диму без вогню не буває" тут таки доречне. До того ж, як щодо отого любого їм Заходу? Він справді, як вони "живописять", прийняв низький старт в готовності кинутися нам на допомогу, чи переслідує передусім власні інтереси, а ми для нього - країна, як вже добряче набридла своїм невмінням чи небажанням вилікувати власні болячки?
Тому схильний більше вірити не пафосу (до того ж, невизначеної щирості), а приземленому і не надто патріотично зафарбованому прагматизму Святослава Піскуна, включно з його "придурком".
Ну, а як щодо того, нападе чи не нападе на нас Росія?
Швидше за все, не нападе. Але не впевнений, що гора наших проблем від цього суттєво зменшиться...
