Біля тисячі книжок із власної колекції планує передати у музей-бібліотеку тернопільський письменник Богдан Мельничук. Нагадаємо, такого формату заклад діятиме незабаром на базі дитячої бібліотеки на вулиці Франка.

Збирати видання місцевих авторів Богдан Мельничук почав з часу відновлення у Тернополі книговидання. Припало це на 1990-й рік.

– Перед цим був чорний морок радянської влади. Книжку у Тернополі видати було не можливо. Тернопіль мав право видавати тільки газети, безперечно офіційні, і право видавати буклети аж про передовий досвід, про героїв соцпраці, методологічну і методичну роботу в якомусь там дошкільному закладі. Жодної книжки видати було не можливо. А для того, щоб видати книжку треба було бути членом спілки письменників. А щоб туди вступити потрібно було мати дві книжки. І спробуй розірви це замкнене коло, – зазначає Богдан Мельничук.

Загалом книговидання у Тернополі має свою давню історію. Саме у нашому місті побачило світ перше перевидання на рідній землі альманаху «Русалка Дністрова». Сталося це 10 березня 1910 року. Підготував його  до друку викладач Бережанської, а потім Тернопільської гімназій Йосип Застирець. Сьогодні це видання з дарчим автографом автора зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці імені Стефаника.

– Перше видання «Русалки Дністрової» вийшло у Будапешті. А перевидали його вперше в Україні саме у нас. Тобто Тернопіль причетний до того, з чого починалася література. Окрім того, у нашому місті, вперше в сучасній, новітній Україні, з’явилася книжка у жовто-блакитній обкладинці. Це був 1990-й рік і це були Стрілецькі пісні Романа Купчинського, упорядником яких був незабутній Василь Подуфалий. Незважаючи на усі заборони, офіційні і не офіційні, ми видали серію стрілецьких пісень у жовто-блакитних обкладинках. Потім були книжки Михайла Гайворонського, нашого земляка із Заліщик, потім був Левко Лепкий, Богдан Лепкий, – пригадав Богдан Мельничук.

Тоді, за його словами, невеличкі пісенники мали фантастичні на той час тиражі.

– Ми кожен тираж робили в 5 тисяч примірників і повторювали його по три рази. Ці стрілецькі пісні – метелики і провісники незалежності розлетілися тиражами 15 і більше тисяч. До нас приїжджали зі Львова і забирали цілими пачками, – розповідає автор.

На сьогоднішній день у Тернополі є біля півсотні видавництва, а видати книгу простіше за все – були б тільки гроші і попит на них.