Пів року тому почалося вторгнення Росії в Україну
(вірш без дієслів)
Пів року тому. Лютий. Вогкий ранок.
Кривавий і страшний світанок.
Стрільба. Вогонь. На танках з літерою "Z" бидлота.
"Брати" вже не брати, а - підлі вороги, сволота.
У багажі - мундири "под Суворова": "Три дня - и Киев наш!".
А там - "Парад!", "Победа!", "Русский наш кураж!"
Та з "куражом" проблема: наші NLAW і "Джевеліни" - проти,
Для них оті з "Z" на борту - улюблена робота,
Та є "віддушина" в пришельців: в Бучі - вбивства, гвалтування,
"На родину" трофеїв відсилання
Ну, а для нас - час для позбавлення від ще недавніх мрій, прожектів та ілюзій:
"Усі - за нас! Весь світ - це наші друзі!"
"Усі за нас?" - Не так : усі передусім за себе,
А ми для них союзники, партнери - за потреби,
Сприяння світу - добре, але весь вогонь - на нас,
По всій країні траур, поховання, сльози - тяжкий час,
Але і орків менше стало - тисяч майже так на п'ятдесят
Не своїм ходом "марш-бросок домой назад",
Але на місці ступору і хаосу - рішучість, злість і ненависть свята,
Але ми - тут, і з нами нині наші всі свята,
Але - є Україна, враже, і наперекір тобі,
Твоїй безумній Ваньки Грозного, Петра і Путіна Москві,
"Три дня - и Киев наш"? На це вам, зайди із сумлінням й мозком мула,
Наша народна українська колоритна дуля.
------------------------------------
Пів року тому. Лютий. Вогкий ранок.
Кривавий і страшний світанок.
Вже нині серпень. І нема вже багатьох з живих тоді,
Нема кінця, здається, тій страшній біді,
Та є надія, є батьків й дідів могили,
І не такі ми з вами вже безсилі,
Щоб хтось чужий - та й по Хрещатику в своїх мундирах і при орденах,
Ні - там коріння наше, віра й предків наших прах.
Вже нині серпень. Скоро і птахам у вирій,
І мрії - може, і наївні, але щирі,
Про весну, прапор гордий жовто-синій,
А ще про те, яке чарівне слово - "Україна"...
