Світ
Грізна заява
ООН здатна викликати повагу. Маю на увазі - своєю штаб-квартирою в Нью-Йорку, яка справляє враження, коли стоїш біля неї. Що ж стосується реальної ефективності шановної організації, то… Нерідко вона, скута своїм статутом, демонструє відверте безсилля у вирішенні важливих міжнародних справ. Напад росії на Україну - яскравий приклад цього. "Генеральний секретар ООН Антоніо Гутерреш найрішучішим чином засуджує широкомасштабний обстріл Російською Федерацією українських міст і населених пунктів, у тому числі цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури", - з'явилося на сайті організації після недавніх терористичних атак рашистів на наші міста. Нема сумніву, що після цієї грізної заяви у всієї путінської камарильї затряслися від страху коліна, а він сам у відчаї схопився за лисувату голову ("Что же теперь будет?!"). А представник росії при ООН Небендзя витиратиме піт із вже зовсім лисої голови і не знатиме, що сказати на черговому засіданні. На жаль, наразі це лише мрії…
Гнів французів
Україна нині змінила своє ставлення до президента Франції Емманюеля Макрона, який вже не закликає світ не ображати бідолашну росію. Натомість претензії до нього з'явилися в самої Франції. Monsieur Macron став об'єктом критики через підтримку актора Жерара Депардьє, якого звинувачують у сексуальному насильстві та сексизмі. Взагалі, якщо виходити з теорії італійського психіатра-кримінолога Ломброзо, зовнішність останнього цілком можна пов'язати з широким спектром насильницьких злочинів, але в даному випадку йдеться, можна сказати, про типово французькі. Попри це Макрон назвав Депардьє "великим актором", яким Франція "пишається". Також президент сказав, що не хоче, аби актора позбавили найвищої нагороди Францїі – ордена Почесного легіону, до чого закликали після оголошення йому звинувачень. Позиція Макрона викликала гнів у Франції, а попередній президент Франсуа Олланд розкритикував його за те, що той нічого не сказав про жінок, які зазнали нападів і приниження, а замість цього зробив акцент на таланті актора.
Україна
"Неувязка" з біфштексом
У тиранів і агресорів природним чином виникає бажання чинити з територіями своїх сусідів… приблизно так само, як з біфштексом за обідом. На думку відомого історика Ярослава Грицака, Владімір Путін мав намір, після капітуляції України, поділити її на кілька частин. За словами фахівця, задум кремлівського диктатора передбачав розчленування нашої країни на три різні суб’єкти. Перший, з умовною назвою "Новоросія", мав бути створений на південно-східних землях, де переважно мешкають російськомовні громадяни. Ці території у Москві планували анексувати та інтегрувати до рф. Другий суб’єкт, що включає центральну Україну, мав стати формально незалежною державою з центром у Києві, яка перебувала б під повним політичним контролем Кремля через лояльну владу. Захід України, за словами Грицака, Путін вважає токсичною територією, яка не належить до зони інтересів росії. Його у Москві начебто хотіли віддати Польщі. От тільки з капітуляцією України, яка планувалася через кілька тижнів, вийшла "неувязка"…
Кому довіряють українці
Війна підштовхує до того, щоб сутність того чи іншого діяча виявлялася повною мірою. І, відповідно, визначала ставлення до нього членів соціуму. Якщо вірити результатам опитування Фонду "Демократичні інціативи" спільно з Центром Разумкова, на межі 2023-2024 рр. українці найбільше довіряють Президенту Володимиру Зеленському (71%), голові Миколаївської ОВА Віталію Кіму (65%) та міністру закордонних справ Дмитру Кулебі (56%). Також можуть потішитися перевагою довіри до них над недовірою секретар РНБО Олексій Данілов (відповідно 44% і 30%), глава СБУ Василь Малюк (41% і 21%), керівник МВС Ігор Клименко (31% і 21%). Водночас визначилися й головні фігури антирейтингу, недовіра до яких відчутно переважає над довірою: Юлія Тимошенко (85%), Юрій Бойко (81%), Петро Порошенко (74%), Мар’яна Безугла (58,5%), Давид Арахамія (57%), Андрій Єрмак (54%).
Як побити тарганів
Своє бачення нинішньої ситуації висловив військовий експерт Олег Жданов. "На жаль, Путіну вдалося переконати російське суспільство, що на території України росія воює з НАТО. Воює, вочевидь, за свої сортири на вулиці. Відповіддю України може бути лише якась вагома військова перемога на зразок минулорічного звільнення частини Харківської області чи повернення Херсона. Перевага ворога в людських ресурсах значна і ліквідувати її нам не вдасться; вони також довели, що здатні вчитися на власних помилках. І нашим людям треба зрозуміти, що зупинити отих тарганів, які лізуть звідусіль, може лише усвідомлення того, що їх потрібно просто нещадно бити. А це, в свою чергу, означає потребу в більш активному переведенні державного механізму на стандарти військового часу і активніше сприяння ЗСУ з боку всього суспільства", - зазначив експерт.
