Наш портал продовжує підводити підсумки недавніх парламентських виборів. Зараз пристрасті вляглися і саме час тверезим оком оцінити хто що здобув, а хто втратив від народного волевиявлення. Звичайно, невдах значно більше, ніж переможців, та для більшості кандидатів перемога не була метою. Політиків, що діяли за олімпійським принципом у цьому огляді ми не чіпатимемо. Та серед тих, хто відчув гіркоту поразки є п’ятірка тих, хто, на нашу думку, втратив значно більше, ніж просто шанс стати нардепом.

Орест Муц. Зайняв лише третя місце у 164-му виборчому окрузі з результатом 16%. У штабі цього діяча до останнього вірили в чудо. Сподівання базувалися на тому, що інші опоненти – Головко, Клименко та Ломакович наберуть одинакову кількість голосів і тоді в процесі підрахунку вдасться накаламутити у фірмовому стилі Ореста Павловича. Оточення нардепа сподівалося повторити результат місцевих виборів 2010 року. Тоді партія на чолі з Муцом створила сенсацію набравши до 15% в північних районах області. Звісно, люди не переймалися ідеями ПР, а голосували за зовсім інші стимули. На цей збайдужілий і неперебірливий електорат і робив ставку уже екс-нардеп. А програв, бо таких виборців виявилося замало.

Ще до виборів Муц втратив партію і місце у списку. Під час кампанії він встиг остаточно розсваритися з головою ОДА і нашкодити впливовому самовисуванцю Клименку, якому симпатизує головна сім’я країни. Рятівнику області від «комсомольської біди» залишився місяць недоторканості за який він повинен знайти собі захисника або впливову посаду інакше знайдуться бажаючі рятувати Тернопільщину уже від Муца.

Юрій Чижмарь. Політик, який примудрився попрацювати у двох президентів-антагоністів Ющенка і Януковича, не зміг повернутися у велику політику. Недешева і ретельна виборча кампанія привела вихідця з сонячного Закарпаття  на третє місце у перегонах з результатом менше 11%. Небагато, як на колишнього губернатора, на якого робив ставку всесильний олігарх Фірташ, місцева влада та ВО «Свобода», яка неформально але дуже активно допомагала вибиратися Юрію Васильовичу.

Тепер молодому політику доведеться вибирати, де пускати своє коріння: повернутися на малу батьківщину за Карпати, підшукати тепле місце у столиці чи поборотися за владу на Тернопільщині. Місцеві виборці не оцінили потужного потенціалу пана Чижмаря. Його політичний патрон Віктор Балога зараз вирішує власні проблеми, часу і сил на працевлаштування молодого соратника немає. Попри галасливу рекламну кампанію, яку розгорнув на користь Юрія Васильовича один місцевий сайт, підсадити його в крісло голови ОДА нікому.

Іван Чайківський. Похід на вибори для аграрного олігарха з села Настасів Тернопільського району закінчився плачевно. Друге місце і чималенький відрив від переможця – Володимира Бойка. Не допомогла фермеру роздача населенню дармових поросят, поцілунки і благословення митрополита УГКЦ, показовий вихід з ПР та використання в кампанії націоналістів з КУНу та перебіжчиків з «Нашої України» та ВО «Свобода». Виборці розкусили секрет самовисуванця і прокотили того, не зважаючи на колосальні, як на місцевого кандидата, витрачені кошти. Очевидно, це стане тривалим щепленням від публічної політики для Івана Адамовича

Надія Хоптян. Від самого початку в штабі дружини голови ОДА на перемогу всерйоз не розраховували. Завоювати друге місце, нагнути і переламати на свою користь еліти ще двох районів Бучацького та Монастириського, дотягти показник підтримки ПР до обіцяних Банковій 15%. Саме такі завдання ставили політтехнологи товаришки Хоптян та із завданням не справилися. Лише четвертий результат, голосів за партію влади в 166-му окрузі – кіт наплакав. Єдине чого добилося сімейство Хоптян своїм балотуванням – кількаразове збільшення армії громадян, які їх, м’яко кажучи, недолюблюють.

Володимир Петровський. Цього політика з Бережан до виборів всерйоз ніхто не сприймав. Основним претендентом на вікторію в 165-му окрузі вважався Валентин Наливайченко, у якого Петровський працював штабістом. На початок серпня рейтинг екс-соратника Віктора Ющкнка серед виборців округу перевищував 50%, що охначало автоматичну перемогу. Після переходу колишнього голови СБУ до списку УДАРу вакантне мажоритарне місце вирішили заповнити хоч кимось, щоби не марнувати витрачені на рекламу кошти. Серед націонал-демократів Тернопільщини Володимиру Петровському влаштували найдорожчу рекламну кампанію. Та, схоже, виборців не вдалося переконати, що він рівноцінна заміна Наливайченку. Політтехнологи, які обслуговували пана Володимира заплуталися в гаслах. Вони позиціонували свого клієнта, як ярого націоналіста у той час, як електорат УДАРу  більш поміркований і ліберальний. В результаті виборці партії Кличка голосували за список, а не за кандидата, і навпаки.