Як співається у відомій пісні, усі ми прагнемо любові - і юні, і немолоді. Ну, нехай не аж так цілої любові, але хоча б поваги.
Загалом, кожній нормальній людині важливо, як її оцінюють інші. Це цілком природно і притаманно як рядовим обивателям, так і особам, наділеним владою. Взагалі, як це не прикро, одностайно схвальної думки про себе можеш дочекатися... хіба що у некролозі, присвяченому тобі. Хоча зворушитися його натхненними рядками навряд чи зможеш.
Але якщо отим самим пересічним громадянам здебільшого достатньо скромної похвали сусідів, колег по роботі чи домочадців, то людям з владними повноваженнями одного лише цього замало - їм важливо, щоб їх любили їхні виборці або ж громада території, якою вони керують. Але от лихо - якось не дуже схильний простолюд розпинатися у любові до рідної влади. Це характерно, загалом, для всього світу, але особливо - для проблемних країн, до числа яких ненька-Україна належала й раніше і ще більше (хоча й не зовсім з власної вини) належить тепер. Про представників влади, звісно, періодично можна прочитати на вірнопідданих сайтах і у таких же друкованих листках, що їх поважають і навіть люблять прості мешканці, але ціна і щирість цих панегириків добре відомі.
Якщо ж раптом у когось із містечкової владної верхівки виникне (чого в житті не буває?) бажання дізнатися, що про тебе думають, то алгоритм дій може бути наступним:
1) "освятити" своєю владою забудови в зелених зонах та інших сумнівних місцях, що на тривалий час викличе неабияке громадське збурення;
2) розпочати кампанію з перенесення кладовища загиблих у Другій світовій війні на пустир;
3) дочекатися від центрального органу, що реалізує державну антикорупційну політику, протоколу з приводу конфлікту інтересів на місці самовідданого служіння громаді;
4) оголосити отой орган збіговиськом наклепників, які хочуть відволікти увагу від власних нечестивих діянь;
5) після цього - почитати в соцмережах коментарі про себе, рідного (рідну).
У цьому своєрідному керівництві до дії можливі варіації - для представників судової влади:
1) подати заяву на звільнення з посади судді - і тебе буде "звільнено у відставку" (???) ;
2) читати вище пункт 5.
Чимало цікавого (хоча й не завжди стовідсотково цензурного і поважливого) можна довідатися...
