Ветеран Дмитро Константінов мав власний логістичний бізнес у Великій Британії. Проте, попри успіх та перспективи за кордоном, він завжди прагнув повернутися до рідного Тернополя. Із часом так і сталося: Дмитро переїхав на малу Батьківщину і за 8 днів до повномасштабного вторгнення розпочав власну справу.

В Україні Дмитро Константінов вирішив продовжити та розвинути родинну справу – організацію харчування у навчальних закладах Тернопільщини. Почали зі шкіл Зборова.

“Це не просто щоденне приготування страв, а ціла система, яка впливає на здоров’я та розвиток дітей. Тож це не лише бізнес, а справжня місія і велика відповідальність”, — каже ветеран.

Сучасні стандарти здорового харчування, нове обладнання, команда професіоналів, які готують так, що школярі дійсно смакують кожну страву у їдальні. Але все це довелося поставити на паузу, адже першочерговою задачею стала оборона країни. Дмитро відвіз доньку до Британії і 22 лютого 2022 року повернувся в Україну останнім цивільним рейсом.

Військовий шлях ветерана проліг у лавах 83-го батальйону 105-ї бригади ТРО, де він був серед тих, хто боронив Харківщину. У вересні 2022 року, коли школи знову відкрили двері для дітей, директори звернулися до Дмитра з проханням відновити організацію харчування. Бізнес-партнерка ветерана Ірина Назарчук взяла на себе відповідальність за запуск процесу, а згодом до справи повернувся і сам Дмитро.

“Я не знаю, чи впорався б сам. Після війська повертаєшся іншою людиною і до життя, яке було “до”, потрібно звикнути. А Ірина змогла сама повернути бізнес на рейки. За що я їй дуже вдячний”, — згадує ветеран.

Власний бізнес допоміг йому адаптуватися до життя після фронту. Дмитро переконаний: діти мають право на сучасне та якісне харчування — збалансоване, корисне і смачне. Саме тому важливо підходити до процесу з максимальною відповідальністю на кожному етапі.

“Це не лише про щоденні зусилля команди, але й про серйозні адміністративні рішення. Організація харчування у школах відбувається через систему державних тендерів, де важлива кожна деталь: документація, технології, якість продуктів”, — пояснює підприємець.

Основний акцент у бізнесі Дмитра — на районні навчальні заклади. Він вважає, що у великих містах ситуація з харчуванням у школах краща, а найбільшої уваги потребують саме села та невеликі міста.

“Навчаємо дітей любити не тільки бульбу і макарони, — жартує ветеран. — Насправді важливо отримувати зворотний зв’язок і впроваджувати позитивні зміни поступово. У одних школах діти полюбляють бульйони, в інших взагалі їх не їдять. Тому скрізь треба шукати індивідуальний підхід, не виходячи за рамки норм та принципів здорового харчування. Меню розроблено за рекомендаціями відомого українського шеф-кухаря Євгена Клопотенка та затверджено Держпродслужбою, що гарантує його відповідність високим стандартам безпеки та якості”.

Одночасно підприємство ветерана може забезпечувати харчуванням у середньому 10 шкіл у різних районах. Бути мобільними, швидкими та оперативними в доставці їжі — одне з головних завдань команди. Саме тому, дізнавшись про можливість отримати грант від Українського ветеранського фонду Мінветеранів, Дмитро та Ірина вирішили спробувати. Написали проєкт, захистили його і стали переможцями програми «Варто 11.0». Грантові кошти спрямували на купівлю буса для транспортування їжі та кухонного обладнання.

За літо вся команда ветерана встигла засумувати за роботою. Нового навчального року чекають із хвилюванням та натхненням. Адже найбільша винагорода для кухарів і організаторів процесу — бачити щасливих дітей, які з апетитом їдять у шкільних їдальнях, а ще відчувати, що їхня праця має реальний вплив на майбутнє.

“До мене якось підходить директор одного з навчальних закладів і каже: “Дмитро, коли ви почали годувати дітей у нашій школі, то вони стали краще вчитися”. Ці слова надихають нас найбільше”, — підсумовує ветеран.