Зрозуміло, що становище, в якому перебуває нині Україна, найменше налаштовує на іронічний лад. Можна погодитися і з часто повторюваним закликом вірити в ЗСУ - тим більше що надто великого вибору тут для нас немає. Однак віра, як відомо, грунтується на твердому переконанні у правильності того, у що віриш. І тут треба спробувати чесно дати собі відповідь на запитання: ми ведемо смертельну боротьбу з жорстоким і абсолютно аморальним ворогом за саме існування України як незалежної і суверенної держави, чи... граємо з ним у піддавки? Таке припущення може видатися абсурдним і навіть святотатським з огляду на значну кількість покладених на вівтар перемоги життів українців і запекле протистояння в Бахмуті та на південному сході , але не поспішайте...
Рік тому, як повідомлялося, начальник генштабу російської армії Валерій Герасимов міг бути, скажімо так, радикально нейтралізованим поблизу Ізюма Харківської області, куди вирішив завітати, вочевидь, засидівшись у кабінеті на вул. Знаменка у Москві. Але, доводилося чути, дізнавшись про таку можливість (отже, ми узгоджуємо з американцями свої дії), Пентагон замахав руками: "By no means!" (в жодному разі!). Надто вже переживали наші американські союзники через те, що творця доктрини гібридної війни українські спецслужби відправлять "к праотцам", а це, мовляв, може дуже розлютити Путіна і призвести до "небажаної ескалації" конфлікту і, крий Боже, винести його за межі України.
Той самий мотив "небажаної ескалації" знайшов своє відображення і в нещодавній публікації газети The Washingtin Post. Якщо вірити авторитетному виданню, то"Голова військової розвідки України Кирило Буданов планував сміливі удари в глибокому тилу ворога, що викликало занепокоєння офіційних осіб у Вашингтоні. У лютому, коли до першої річниці вторгнення Росії в Україну залишалися лічені дні, офіційні особи в Києві були зайняті розробкою планів нападу на Москву. Генерал-майор Буданов доручив одному зі своїх офіцерів підготуватися до масованих ударів 24 лютого... усім, що є в розпорядженні ГУР... В Україні навіть міркували про морський удар з використанням тротилу по чорноморському портовому місту Новоросійськ... Чиновники у Вашингтоні таємно спостерігали за планами українців, а в Білому домі побоювалися, що атаки всередині Росії можуть спровокувати агресивну відповідь Кремля... США послідовно намагаються уникнути ескалації конфлікту до прямого зіткнення між американськими та російськими військами. ГУР на прохання Вашингтона погодився відкласти удари по Москві".
Які висновки можна зробити з цього? Найперше: Кирило Буданов може мати привід для втіхи і колись (а, може, й значно раніше) розказуватиме у близькому колі, як він хотів (і міг) ударити по Москві, але американці його довго відраджували і таки відрадили.
Зрозумілим є мотив США (передусім, напевно, американцям): після не надто тріумфальних кампаній в Іраку, Афганістані й ще не стертого з національної пам'яті "в'єтнамського синдрому" вони воліють "дихати на холодне", навіть якщо цим сприяють посиленню нахабства і без того нахабного понад усяку міру російського ведмедя. Справді, це ж вам не колишня Югославія, а Путін і Герасимов - не Радован Караджич і Ратко Младич.
Мотив України теж не окутаний великою таємницею: якщо той, хто виступає твоїм головним донором і надає чи не найбільшу підтримку (без якої було б зовсім скрутно), висловлює прохання, то це слід розуміти, як ввічливу форму наказу. Не прислухатися до цього "прохання" Київ, вочевидь, не міг...
Але... в такому разі трохи дивна якась у нас війна з Росією. Не кажучи вже про те, що значна частина країни продовжує жити наче нічого не сталося, зокрема, не відмовляючи собі ні в чому з прейскуранту мирного часу, то ще й виходить щось на кшталт згаданої в заголовку гри в піддавки (а, може, ще одного варіанту гібридної війни?): на одній ділянці вже довший час тривають запеклі й криваві бої, а деінде в кабінетній тиші вирішують врахувати прохання союзників і не дуже дошкульно бити по ворогу.
Справді, трохи дивно...
