"За Збручем" розпочинає серію досліджень передвиборчої ситуації на мажоритарних округах Тернопільщини. Розпочинаємо з найпростішого міського округу №163.
Важко сказати, що може завадити Олексію Кайді перемогти. І справа не в незаперечних політичних якостях голови облради, а у відсутності серйозних суперників та безсумнівній вірі тернополян в опозиційні бренди. Отримавши статус узгодженого кандидата від «Батьківщини», «Фронту змін» та «Свободи», фактично отримав карт-бланш для ведення переможної кампанії. Незважаючи на певні промахи штабу, різку критику Кайди з боку «неоударівця» Віталія Максимова та не «одне відро» бруду, яке гуляє в інтернеті, головний свободівець області головний фаворит перегонів за мандат у місті Тернополі.
Конкуренти – Віталій Максимов (УДАР), Михайло Ратушняк(самовисунення).
Міліцейському генералу підфартило з вибором партійного прапора. Колишнього правохоронця, який вірно служив і Кучмі, і Ющенку з Тимошенко, важко назвати новим обличчям в політиці, яких так прагне привести у політику Віталій Кличко. Але бравий генерал вперто прив'язується до популярного боксера. Навіть на фото на білборді далеко не гренадер Максимов стоїть в один зріст з велетнем Кличком. Не знаємо чи цим треба завдячувати фотошопу чи стільчику, на якому «досягав» важковаговика тернопільський кандидат. Незважаючи на те, що силою проекту Кличка є миролюбний спосіб ведення кампанії, у Максимова кампанія побудована на викритті конкурентів. Найбільше – Кайди. Експерти це пов’ язують не тільки з безшабашністю генерала та невмінням пропонувати конструктив, а й з тим, що його виборчу кампанію очолює колишня(а, може, й теперішня?) помічниця регіонала Прутніка – Ірина Рекуш. Не виключено, що й у такий спосіб у Галичині понижається рейтинг опозиційних сил.
Інший теоретичний конкурент Кайди – добре знаний тернополянами за двома мерськими кампаніями підприємець Михайло Ратушняк. Розійшовшись у справах бізнесу з нардепом Ярославом Джодиком, Ратушняк впродовж останнього року більше приділяє увагу вибиванню боргів у колишнього партнера, ніж реальному передвиборчому суперництву. Очевидно, ця кампанія для Ратушняка – технічна. І він більше розраховує нагадати про себе та залишитися «на виду» до наступної мерської кампанії. Про це свідчить обмежена кількість зовнішньої та медійної реклами з кандидатом.
«Темні конячки» – Ярослав Давидович (Україна-вперед), Юрій Олійник(самовисунення), Тарас Пастух, УНП.
У цій категорії найбільші претензії мав би мати колишній голова ЦВК. Однак за перших виборчих 40 днів про його кампанію та діяльність у Тернополі не чутно. Не виключено, що це пов’язано з планами стати технічним кандидатом. Тобто у певний момент кампанії або знятися на користь когось з фаворитів, або почати цілеспрямовано когось критикувати. Зрештою, за тим, чиїм «технічним» стане Давидович, буде зрозуміло, на кого робить ставку у місті влада.
Ще одна «темна конячка» не зовсім темна. Це учасник попередньої мерської кампанії Юрій Олійник, який запам’ятався викриттями Надала. Цього разу він вже не «християнський демократ», а самовисуванець, чия «партія – Тернопіль». Зараз Олійник працює в системі виконавчої влади Януковича, очолюючи представництво Держархбудконтролю. Перед початком виборчої кампанії Олійника в політичних колах вважали ставкою «регіонала» Ореста Муца. Та Муцу зараз, очевидно, не до виборів в місті.
Найактивнішим з цього тріо є наразі ставленник нардепа Джоджика та висуванець від проекту Ющенка - обласний депутат Тарас Пастух. Колишній голова Бучацької РДА, після того як не зумів спрацюватися з головою ОДА Михайлом Цимбалюком, пішов працювати у пивний бізнес Джоджика. Через призму «Опілля» і ведеться виборча кампанія Пастуха. Напевно, у такий спосіб команда тернопільських «пивоварів» прагне закріпитися на ринку, відвойованому у «Микулинецького», та вказати на своє місце тепер вже колишньому партнеру – Ратушняку. Поки що у кількості рекламних носіїв та медіареклами Пастух значно випереджає Ратушняка. Як це відобразиться на прихильності виборців – стане зрозуміло в ніч на 28 жовтня.
Технічні кандидати - Павло Федик (Партія Регіонів), Василь Паразінський (КПУ).
Завдання цих осіб - створювати враження, що вони є справжньою ставкою влади. Якщо для комуніста – ця місія почесна, то для Федика, який перепробував багато політичних «хлібів» і був в різних ролях, ця місія подібна на "примусівку".
Диваки-самовисуванці – Микола Григорій, Вадзюк Степан (Рідна вітчизна), Копак Мирослав, Кухар Володимир, Стецюк Володимир.
В жодному разі не маєму наміру образити цих людей. Але їхнє бажання змагатися з мільйонними бюджетами та популярними політичними вивісками викликає подив. Чи хтось з них подібний на Дон Кіхота чи інших відомих персонажів достеменно невідомо.
strong
