Учора, 24 серпня, на День Незалежності з російського полону повернувся захисник з Тернопільщини Андрій Коваль. Чоловік родом з Романового Села Байковецької громади.

Його дружина Олена Коваль розповіла Суспільному, що в полоні військовий пробув два роки. Два місяці його вважали безвісти зниклим.

За словами Олени Коваль, чоловік пішов служити у березні 2022 року. За спеціальністю він — кухар-бармен-офіціант. До війни працював продавцем-консультантом. Спочатку був старшим поваром у Центрі комплектування. В полон потрапив у грудні, коли перебував на позиції на донецькому напрямку.

"Я їздила на мітинги, зустрічі. Разом з дівчатами з громадської організації "Опора Титанів", яка об’єднує родини зниклих безвісти та полонених військовослужбовців 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс", ми їздили в Стамбул.

Зверталась у координаційний штаб, до омбудсмана, до "Товариства Червоного Хреста", писала звернення до депутатів, в ООН, до Європейського суду.

Мені повідомили, що чоловік є у списках на обмін. Усі наші хлопці є в цих списках, не включають лише тих, кого визнали офіційно загиблим. Але коли саме може відбутися обмін, ми не знали", — говорить Олена Коваль.

Дружина звільненого з полону зазначила, що протягом двох років чекання в її житті були різні моменти.

"Була ситуація, коли російська сторона зробила "інформаційний вкид". Вони оприлюднили списки наших хлопців, там був і мій чоловік, та написали, що українська сторона від них відмовляється. Але я вірила, що всі мої зусилля не можуть бути безрезультатними. І, дякувати Богу, дочекалися".

Андрій Коваль повернувся з полону в 34-й День Незалежності України. З чоловіком ще не бачилась, лише спілкувались по телефону.

"Нам повідомили вже у сам день обміну. 24 серпня в 15 годині мені прийшло повідомлення з координаційного штабу і сповіщення в Дії. Я не вірила, навіть зараз до кінця не можу усвідомити, що це сталося. Хоч уже вчора ми з дітьми почули його голос. Він так само не знав, що їх везуть на обмін. Їх декілька днів тримали в якомусь ангарі, очі були зав’язані, хлопці думали, що їх перевозять в якусь іншу колонію".

Олена з нетерпінням чекає зустрічі з чоловіком.

"Він ще до війни на руці зробив собі татуювання — імена дітей "Даниїл і Анастасія". По телефону казав, що не думав, що дочекається звільнення. У полоні були навіть думки про самогубство. Андрій засинав зі шматком скла в руках, бо думав, що більше просто не витримає. І тоді йому снився наш син. Чоловік розповів, що він йому часто снився. Тому він знаходив у собі сили триматися і боротися. Це головне".

"Ось як виглядає щастя", — написала Олена Коваль на своїй сторінці у Фейсбуці.

Оксана Цвик, Лілія Лобур, Суспільне