Мабуть, у кожного з нас іноді виникає запитання: а на скільки років ми відстаємо у своєму економічному розвитку від Сполучених Штатів? Це - спроба порівняння, так би мовити, за найвищою міркою, і компетентні фахівці й аналітики у студіях політичних програм доводять, що нам не варто й мріяти, щоб дострибнути до USA та інших провідних західних і східних країн - нам би взяти за орієнтир... ну, хоча б Польщу і країни Балтії, від яких ми, за оцінками, відстаємо на кілька десятків років.
Чути таке, зізнаюся, прикро - тим більше що від тієї ж Польщі на початку 90-х ми зовсім не відставали, а за деякими важливими показниками були й попереду. Що ж стосується Сполучених Штатів, то особисто для себе я зробив висновок, що в одному окремо взятому культурологічному аспекті ми відстаємо від них років так на... 27-28. Саме тоді в Штатах на хвилі комерційного успіху фільму "Парк Юрського періоду" з'явилася мода на розважальні парки-атракціони, в яких майстерно зроблені доісторичні чудовиська щосили намагалися додати відвідувачам гострих відчуттів. Як і всіляка мода, з часом минула й ця, а от у "файний" Тернопіль її відгомін завітав аж цієї зими, коли у парку Шевченка був створений ретельно огороджений майданчик з цілою купою отаких рукотворних страховиськ - наче запізнілий привіт від динозаврів Стівена Спілберга. На брак відвідувачів, особливо в новорічно-різдвяну пору, тернопільська версія Jurassic park поскаржитися не могла, хоча особисто в мене він інтересу не викликав - достатньо було почути з-за паркану щось схоже на мукання корів на фермі. Глянувши (каюся) крізь шпаринку в огорожі, пересвідчився, що майже аналогічне видовище - вирячені очі, повертання шиї та щось схоже на ревіння - можу побачити у виконанні свого сильно залежного від алкоголю знайомого. Причому - зовсім безкоштовно.
Тепер ось аналогічне видовисько діє і у парку "Топільче". Звуки звідти долинають, сказати б, якісь... слабкуваті (можливо, доводиться економити на енергії?) - жаби у невеличкому ставку поряд квакають значно голосніше. Не знаю, як іншим відвідувачам, а особисто мені було цікавіше ознайомитися з інструкцією для відвідувачів при вході біля каси. Прочитав її досить уважно - з усіма застереженнями, заборонами вносити скляний посуд, закликами до пристойної поведінки - і дійшов висновку, що якщо я у відносно тверезому стані зайду на територію, а потім вже там почну тягнути щось звеселяюче з гумової грілки, а відтак - не дуже гучно імітувати звуки бутафорських чудовиськ, то особливо тяжким порушенням це не повинно би вважатися...
Декілька днів тому знову побував поблизу цього місця. Звуків, що мають означати голод чи лють з-за неї чути не було; черги біля входу теж не побачив. Мода (тренд, пошесть) і, відповідно, попит мають властивість минати...
