Не виключено, що невдовзі перед мешканцями "файного" міста постане питання: чи можна ходити його тротуарами?
Про безпеку перетинання вулиць пішохідними переходами вже й не йдеться - "зебри" вже давненько стали місцями особливої небезпеки, а тепер от і тротуари підтягуються до цього статусу. На таке припущення наштовхує випадок, що стався на вул. Карпенка і який з'явився на відео в соцмережах: іномарка, повернувши направо, через лічені секунди виїхала з проїзної частини просто на тротуар і збила жінку та двох її дітей. Його можна назвати диким, страшним; можна, за бажання, зітхнути з полегкістю, що ніхто не загинув і дуже серйозно не постраждав - вочевидь, через незалежні від невмілої чи безвідповідальної водійки причини. Якщо перше, то виникає закономірне запитання, хто видав їй водійське посвідчення і хто сидів поруч з нею в навчальній автівці під час практичної їзди містом. Якщо ж друге (читачі в соцмережах висловлюють припущення, що водійка в момент повороту всю увагу зосередила на розмові по "мобільнику" - якщо виключити версію, що перебувала під дією якихось хімічних сполук), то на це просто немає ради - жодні заборони на водіїв приватного і комунального транспорту не діють і сприймаються ними як зовсім не обов'язкові до виконання рекомендацій - чимось на кшталт "Не спіть на високій подушці - це може викликати дискомфорт і біль в спині". Або ж "Не паліть - це може призвести до раку легень" Ви можете дотриматися цієї поради, а можете й ігнорувати її. Можете виявити свідомість, або ж поставитися до цього в дусі "плював (плювала) я на все - що хочу, те й роблю".
Чи вплине оцей знятий на відео випадок на Карпенка на учасників дорожнього руху? На безпосередньо потерпілих - дуже навіть ймовірно: вони тепер, мабуть, з острахом озиратимуться, навіть йдучи тихеньким провулком. Що винесли з нього інші обивателі? Найпершою їхньою думкою, напевно, було: "Це ж я міг там опинитися". Відразу за цим - зітхання з полегкістю: "Добре, що мене там не було в той момент". Але це - тимчасова і, сказати б, нетривка полегкість, адже вже завтра кожен з нас може опинитися не в тому місці і в зовсім непідходящий момент. Такі випадки лише поглиблюють давній антагонізм між водіями та пішоходами і коли бачиш, як "крута" іномарка на величезній швидкості (це можна визначити і без TruCam) мчить центральною вулицею, виникає мізантропічне бажання, щоб на її шляху раптом казковим чином виріс масивний бетонний стовп. І щоб цього "безбашенного" "водилу" (чи те, що від нього залишиться) вирізали з купи понівеченого металу автогеном. Як на мене, справедливий фініш - принаймні, він не ставив би під загрозу життя інших людей, а пожав би плоди своєї дурості самотужки.
Скажете: жорстоко, немилосердно. А що, наш час і наше суспільство зокрема тяжко страждають на виняткові доброту і милосердя? Сумнівно - нерідко в голову закрадається вже зовсім прикра думка, що і Україна, і наш дуже "файний" Тернопіль неухильно рухаються до утвердження принципу, висловленого в назві західнонімецького фільму, знятого ще в 1974 році: "Кожен за себе, а Бог проти всіх"...
