\n\n\n\n\n\n\n\n

Іван Драч хоче гонорар, як у Януковича

Розказував, що не може писати без матюків поет Іван Драч на зустрічі із студентами педагогічного університету 26 квітня. Там він читав вірші із збірок, ще не видані, жартував та роздумував над творчістю Януковича, - повідомляє Доба.

- Нещодавно я знайшов у творчості Президента пункт про підтримку музею кирило-мефодіївців – до такої творчості я ставлюсь позитивно, – розказує Іван Драч. – Ми давно хотіли відкрити музей в Києві на Подолі у школі, де вчителював Пантелеймон Куліш. А от я б ще хотів знайти видавництво, яке видає книжки Януковича і видати там свою. Якби я мав такі гонорари, був би дуже гонористий.

Студенти передавали Драчу записки із запитаннями, на які він відповідав із гумором. Казав, що дуже любить молодь, бо лише вона може змінити щось у цій державі. В одній із них було всього кілька слів: «Дякую за те, що ви є!» Читав і свої вірші, більша частина яких була з гумором, наприклад про Юща та Плюща, і вибачився за поезію з матюками.

- Матюки я намагаюсь не вживати, але вони пробиваються через мене. Інколи хочеш бути інтелігентною людиною, але тут тебе доводять. Прошу вибачення у людей, які їх не сприймають, але без них я не можу.

Говорив поет із студентами і про сучасну літературу та кінематограф, зокрема, із молодих українських письменників йому подобаються Шкляр, Забужко та Андрухович, а фільм «Той, що пройшов крізь вогонь» поет вважає лише початком розвитку українського кінематографу.

- Одна ластівка ще не робить весни. Раніше робили десять-двадцять фільмів, а говорили, що треба, щоб виходили сотні. Коли з’явились сотні – з них стало потрібно вибирати кращі. Дуже радий, що у нас колись вийшли фільми «Пропала грамота», «Криниця для спраглих». Мені подобаються і сучасні, щоправда, закордонні, наприклад хороший фільм «Небезпечний метод» про стосунки Юнга і Фрейда і «Залізна леді» про Маргарет Тетчер.

Україна, як розповідав поет, після Чорнобильської катастрофи, змінилась в гіршу сторону, а його закордонні друзі до нашої країни ставляться із тривогою.

- Якось я читав закордоном, де виступали поети різних міст, і коли оголосили Україну, чеченська делегація встала, – згадує Іван Драч. – Вони до нас ставляться до нас із великою повагою і надією, грузинські товариші завжди запитують: «Ну що там у вас, як там?»