Розказував, що не може писати без матюків поет Іван Драч на зустрічі із студентами педагогічного університету 26 квітня. Там він читав вірші із збірок, ще не видані, жартував та роздумував над творчістю Януковича, - повідомляє Доба.

- Нещодавно я знайшов у творчості Президента пункт про підтримку музею кирило-мефодіївців – до такої творчості я ставлюсь позитивно, – розказує Іван Драч. – Ми давно хотіли відкрити музей в Києві на Подолі у школі, де вчителював Пантелеймон Куліш. А от я б ще хотів знайти видавництво, яке видає книжки Януковича і видати там свою. Якби я мав такі гонорари, був би дуже гонористий.

Студенти передавали Драчу записки із запитаннями, на які він відповідав із гумором. Казав, що дуже любить молодь, бо лише вона може змінити щось у цій державі. В одній із них було всього кілька слів: «Дякую за те, що ви є!» Читав і свої вірші, більша частина яких була з гумором, наприклад про Юща та Плюща, і вибачився за поезію з матюками.

- Матюки я намагаюсь не вживати, але вони пробиваються через мене. Інколи хочеш бути інтелігентною людиною, але тут тебе доводять. Прошу вибачення у людей, які їх не сприймають, але без них я не можу.

Говорив поет із студентами і про сучасну літературу та кінематограф, зокрема, із молодих українських письменників йому подобаються Шкляр, Забужко та Андрухович, а фільм «Той, що пройшов крізь вогонь» поет вважає лише початком розвитку українського кінематографу.

- Одна ластівка ще не робить весни. Раніше робили десять-двадцять фільмів, а говорили, що треба, щоб виходили сотні. Коли з’явились сотні – з них стало потрібно вибирати кращі. Дуже радий, що у нас колись вийшли фільми «Пропала грамота», «Криниця для спраглих». Мені подобаються і сучасні, щоправда, закордонні, наприклад хороший фільм «Небезпечний метод» про стосунки Юнга і Фрейда і «Залізна леді» про Маргарет Тетчер.

Україна, як розповідав поет, після Чорнобильської катастрофи, змінилась в гіршу сторону, а його закордонні друзі до нашої країни ставляться із тривогою.

- Якось я читав закордоном, де виступали поети різних міст, і коли оголосили Україну, чеченська делегація встала, – згадує Іван Драч. – Вони до нас ставляться до нас із великою повагою і надією, грузинські товариші завжди запитують: «Ну що там у вас, як там?»