Що у кишенях Вашої Честі?
Ніде правди діти – любимо ми, українці, коли якогось високопосадовця «беруть за шкірку»: публічно надягають на його зап’ястки наручники, порпаються у його речах у службовому кабінеті, розкладають рівненькими рядами «на камеру» все нажите «непосильною працею»…
Напевно, жалкує Антон Чернушенко, що нині – не різдвяна пора, і він не міг взяти на озброєння «невідпорний» аргумент свого колеги зі Львова Ігоря Зварича про те, що підозріло велика суму грошей у його кабінеті з’явилася завдяки старанням колядників… Довелося спонтанно імпровізувати і пояснювати походження знайдених при обшуку 25 тисяч гривень, 6.5 тисяч доларів, карток на 14.5 тонн пального, ключів від п’яти автомобілів (неважко здогадатися, що не «копійок» і не «дев’яток»). Знахідки, може, й не фантастичні, та все ж достатньо вагомі, щоб змусити пана голову і - можливого фігуранта можливої кримінальної справи підшукувати пояснення, з яких він сам, мабуть, посміявся б за інших умов. Та якщо розповідь про турботливого главу сімейства, який закупляє продукти для родини одразу на 25 тисяч; про здирника-стоматолога, який бере за послуги 6.5 тисяч «зелених» і про подарованих знайомим прострочених талонів на 14.5 тонн пального, які з естетичних міркувань не хотілося викидати, якась безнадійно довірлива душа ще могла б сприйняти за чисту монету, то хоча б мінімально переконливо пояснити наявність у своєму телефоні SMS-повідомлень з доказами втручання у хід справ, а також зафіксованих на папері ухвал, винесених до судового розгляду, Його Честь не спромігся. Поведінка Чернушенка в цій ситуації була в дечому схожою, а в дечому – і відмінною від реакції схоплених за руку «колег по нещастю». На відміну від більшості з них, він не став зображати гострий серцевий напад і гіпертонічний криз, однак, як і вони, осідлав заїждженого коника про «замовний характер справи». А ще заявив, що нікуди втікати не збирається і смиренно чекатиме, поки Верховна Рада визначиться, чи позбавляти його недоторканності. Саме на цьому наполягає Генпрокурор Віктор Шокін, який разом з в.о. голови СБУ Василем Грицаком заявляє, що доказів проти Чернушенка цілком достатньо і що ним справа викриття зловживань у суддівській царині не обмежиться. Саме цього – невідворотності покарання злочинців незалежно від їхнього становища, зв’язків і можливостей «порішати» справи - бажає спрагла за справедливістю здорова частина суспільства.
І все ж, і все ж… важкувато відмовитися від враження, що хтось там на верхніх владних поверхах точно відчуває момент, коли казан народного невдоволення починає закипати, а отже, потрібно дати загрозливій енергії вихід. Традиційний хід в такій ситуації – принесення в жертву якогось високопосадовця, котрого найменше шкода. Його втрату Система переживе безболісно.
Ігор Дуда