Він починав з ролі члена "Молодої гвардії", потім перейшов до таких же молодих курсантів, мічманів та лейтенантів, далі прогресував у екранних званнях до майора, генерала. Але найбільшому своєму екранному успіху, та що там успіху - справжньому всенародному тріумфу він завдячує званню... штандартенфюрера СС і формі дизайну фірми Х'юго Босс, яка так красиво на ньому сиділа.
Сьогодні В'ячеславу Тихонову виповнилося б 90 років. Крім перелічених ролей, він цілком природно виглядав і за кермом трактора у "Справа була в Пенькові". І кермував ним досить впевнено - недаремно, мабуть, усі відзначали, що руки в нього, попри аристократичну зовнішність, були руками типового робітника. Нічого дивного, адже походив він з простої робітничої родини і з 13 років вчився на токаря в ремісничому училищі. І зроблене в молодості татуювання "Слава" під час зйомок доводилося ретельно маскувати. Або ж непомітно для глядача заміняти його руки руками іншої людини - ну, не "в'язалося" оте "Слава" з витонченим інтелігентом-вчителем у "Доживемо до понеділка", князем Болконським у "Війна і мир", і тим більше - з легендою фон Штірліца (щось із серії анекдотів про нього і Мюллера). До цієї своєї, можна сказати, епохальної ролі він підійшов уже визнаним майстром, улюбленцем жіноцтва колишнього СРСР, розтиражованим на тисячах фотографій-листівок. Однак саме в ролі "бійця невидимого фронту" найповніше виявив свій талант і здатність багато сказати мовчанкою, виразом очей, мімікою. Створений у "Сімнадцяти миттєвостях весни" образ назавжди "приклеївся" до Тихонова, забезпечивши, з одного боку, фантастичну популярність і пов'язані з нею немалі життєві блага, а з іншого - постійно позбавляв права на усамітнення і певне відчуження від решти світу, які так полюбляв "великий самітник", як називали одного з найпопулярніших акторів країни і володаря всіх можливих титулів і звань. І однією з причин його смерті в грудні 2008 р., на думку лікарів, була саме ота самотність і відсутність належного догляду. На схилі літ він віддав своєрідний борг кіногерою, який його прославив - побудував у Підмосковї дачу на зразок котеджу, в якому мешкав у Бабельсберзі Макс Отто Штірліц, де на подвір'ї були вказівниками позначені відстані до Берліна, Берна, Москви... Там він доживав віку, лише епізодично повертаючись до своєї професії. Зовні це вже був зовсім не героїчно-романтичний Ісаєв-Штірліц в бездоганно білих сорочках і наче щойно з перукарні. Але в пам'яті мільйонів тих, хто його любив, В'ячеслав Тихонов залишиться саме у цьому образі. На траурній церемонії в московському Домі кіно була встановлена велика фотографія актора в цій ролі. І пам'ятник на могилі дуже нагадує заглибленого у власні думки розвідника, що йде на зустріч із зв'язковим у барі "Гірські лижі"...
