Останніми тижнями, як доводилося читати у місцевих новинах, трохи занадто розперезалися наші брати.

Ні, не ті, з півночі, яких зазвичай пишемо в лапках - ті розперезалися з самісінької першої миті вторгнення в Україну вранці 24 лютого і продовжують дотримуватися головних елементів своєї так званої стратегії (тупий натиск + нечуване нахабство + звіряча жорстокість + розкрадання унітазів + брехня на кожному кроці). В даному випадку маю на увазі наших так званих менших братів, чотирилапих друзів, які можуть приносити як велику радість, так і дрібні (й не дуже дрібні) прикрощі й навіть проблеми.

Два випадки нагадали, що попри життя з людиною під одним дахом чи на одному подвір'ї, ваш Бровко (чи Рекс, чи Норд...) все ж залишається звіриною, здатною до проявів інстинктивної й неконтрольованої агресії. У одному з мальовничих сіл області псюра, в якому раптом заговорили мисливські гени тисяч поколінь його пращурів, взяв і вполював сусідську качку. Подія, може, й не така страшна, але справа дійшла аж до криміналу, і суд присудив недбалій власниці  азартного мисливця... ні, не домашній арешт разом зі своїм улюбленцем. І не заставу в розмірі ціни качиного яйця (за таким принципом полюбляють в нас вершити правосуддя, коли справа стосується розкрадань на суми з дуже багатьма нулями). І не призначив випробувальний термін правопорушникові на рік ("ще раз таке зробиш - віддамо першому-ліпшому гицелеві на шкуродерню!"). Натомість обмежився усним зауваженням (цікаво: лише власниці чи й лиходієві також?). Випадок, якщо глянути збоку, може видатися анекдотичним, але припускаю, що ота загублена качина  душа може ще довго висіти тінню над стосунками двох добрих сусідок. І бути темою їхніх дружніх перемовин через паркан...

Дещо серйозніша пригода трапилася вже у "файному" Тернополі. Пес бійцівської породи, який явно не читав Джека Лондона і не знав, що покора богоподібному господареві є для нього категоричним імперативом, взявся "качати права " своїм власникам просто в помешканні. Та так, що для його приборкання довелося приїжджати і патрульним поліцейським, і працівникам ветеринарної клініки, і на додачу - ще й медикам (улюбленець родини встиг ощасливити господарів укусами). Як тепер вони будуватимуть з ним стосунки - сказати важкувато... Для запобігання небажаним "собачим" ексцесам популярний місцевий портал опублікував доволі довгий перелік порад щодо того, як діяти, коли доля зведе вас із надміру агресивним псюрою (ось тобі й на - ще й не встигли добре затямити, як рятуватися від загрози можливого ядерного удару, як тут на тобі - нова напасть. Спробуй все запам'ятати - так, чого доброго, можна й менінгіт безкоштовно заробити ...). Виявляється, у вас досить широкий вибір варіантів, якщо, чого доброго, зустрінетеся на вузькій стежці з неадекватним чотирилапим. Найперше - "Намагайтеся зберігати спокій". Ну, а вже далі - в діапазоні між "Для оборони використовуйте все, що є під рукою" та "Якщо собака продовжує атаку, бийте його, тримаючи руки стислими в кулаки: в ніс, пах, морду" - і до "Кінологи радять прикинутися мертвим: так собака може швидше втратити до вас інтерес". Щоправда, може виникнути запитання, що робити спочатку: бити нахабного собацюру всім, "що є під рукою", а потім зображати бездиханне тіло, чи спершу "прикинутися мертвим" і цим самим приспати пильність нападника, а вже потім накидатися на нього з кулаками?

А взагалі, будьте здорові. І обачні...