Цікавий, все-таки, народ – іспанці. Вони можуть бути безплідними романтичними мрійниками, як їхній лицар печального образу – Дон Кіхот з Ламанчі, котрий так завзято воював з вітряками, що ця його борня перейшла у крилатий вислів. А можуть і безжурно віддаватися веселощам – під ритми запального фламенко, смак терпкого темно-червоного тінто, бринькання гітари, перестук  кастаньєт…

Ось і їхня футбольна збірна десятиліттями ниділа в образі того ж Дон-Кіхота, ніяк не могла віднайти гармонійного балансу між нестримною атакою і надійним захистом, аж поки, врешті-решт, не намацала його і не запанувала на світовому футбольному троні. Щоправда, нещодавно її без зайвих сентиментів звідти «попросили».

Взагалі ж усі ті, кому довелося побувати в Іспанії, майже в один голос відзначають вміння іспанців влаштовувати різноманітні святкові видовища. Іноді складається враження, що все життя там – суцільна фієста, прикрашена, для особливої пікантності, отим «адреналіновим» національним звичаєм – коридою. Чи не єдиним, схожим на язичницький, ритуальним змаганням, що збереглося у країнах, які  прийнято називати цивілізованими. Є в тій Іспанії ще одна пов’язана з коридою традиція, що відходить корінням у глибину століть. Щороку у Памплоні протягом семи днів липня тисячі фаталістів збираються для участі в Сан-Фермінському фестивалі бігу з биками. Кожен день протягом тижня люди втікають від  биків на відтинку 800 метрів від загону до міського стадіону, де опісля відбувається корида.

«Ну, дорогі  amigo, теж мені знайшли чим вихвалятися!, - цілком може іронічно  посміхнутися котрийсь із наших краян, - випустять один тиждень на рік биків на вулицю і трублять про це на весь світ! Гостинно просимо до нас, і ви довідаєтеся, що таке справжній розмах. Довідаєтеся і належно оціните. Не десяток переляканих бичків, приречених на забій, на 800-метровому відрізку протягом семи днів, а стада биків, що вільно пересуваються вулицями, парками, скверами, сидять у кафе й відповідно себе поводять. І почувають вони себе не переляканими жертвами майбутньої кориди, а швидше як священна і недоторкана велика рогата худоба в Індії. І то не якихось сім нещасних днів, а круглий рік. І країна наша за своєю доглянутістю, чистотою і культурою дедалі більше стає схожою на відхоже місце. Так що запхайте собі, шановні кабальєро, вашу Памплону… самі знаєте куди, тобто  в кишеню. І приїжджайте до нас. Ласкаво просимо! А, може, захочете трохи наших бичків до себе забрати? Ми були б не проти..»

Ігор Дуда