Мабуть, не у одного з нас виникала думка: чому ми живемо так, як живемо? І кожному хотілося б докопатися до першопричини, яка породила цілий фургон  нинішніх проблем і негараздів. 

Одна з найголовніших наших бід, на мій погляд – відсутність культури в широкому розумінні слова. Недарма європейці, приїжджаючи до нас, почувають себе спочатку так, як ми самі почувалися б десь у Зімбабве чи Конго. Їхні найперші враження – це суміш цікавості, подиву й остраху. «Як ви так живете?», - резюмують-запитують вони. Все ж, брудні під’їзди, неприбране сміття, схожі на танковий полігон дороги й нахабні водії на них, порозкидані  пивні пляшки й недопалки, хамуватий обслуговуючий персонал – це лише зовнішні прояви тотального безкультур’я. Ми до них уже звикли, можна сказати зріднилися. Внутрішня ж його сутність схована за стінами навчальних закладів і медичних установ, на різноманітних конкурсах, у владних кабінетах. Тут воно сповна проявляється своєю чи не найогиднішою гранню – зневагою до людини та її гідності.  Прикладів подібної поведінки - безліч.

Впливовий татусь, який щосили проштовхує свого синочка на високі посади, де він або потрапляє в халепи, або ж просто смішить людей своєю некомпетентністю;

Ділки з чесними очима і атрофованим сумлінням, що безсоромно дурять людей;

Чиновники, ладні здерти з вас останню сорочку за нікчемну довідку;

Торгаші, готові заради власної вигоди продати будь-яку гидоту під виглядом доброякісної продукції

Служителі закону із вираженими кримінальними нахилами, які крутять отим законом, як дитя обручем, і запросто «рєшают праблєми».

Журналісти, які, в залежності від містечкової кон’юнктури чи особистих уподобань,  співають дифірамби або обливають брудом, а в кінці року регулярно оголошують найкращими… самих себе, рідних.

Ласі до усіляких   премій та звань діячі, що буквально лізуть зі шкіри, аби  отримати чергову відзнаку, яка засвідчила б їхній «талант» і вагомий «внесок».

Можна додати ще й пихатість так званої «еліти» і властивість хизуватися своїм становищем і статками. І це при тому, що далеко не кожен здатен без орфографічних і граматичних помилок написати найпростіший текст.

Чи не є усе перелічене причинами того, що ми «отак живемо»? І чи реально сподіватися змін на краще, коли таке становище всіх влаштовує?

Ігор Дуда