Богданка залишила біля тумбочки розкладені підручники, згорнула в мамину сумочку косметику, взяла фотоапарат, телефон, усе спакувала у рюкзак і пішла… Назавжди. Ані слова не мовила, що щось гнітить її душу, не залишила жодної записки, хоча тут — як сказати, адже остання її нотатка у чернетці — «Богдана +… = любов». І тут ніби стає все зрозуміло… Власне, тому і рідні, і односельці, і слідчі схиляються до думки, що Богданка пішла на такий страшний і безглуздий крок через любовні переживання, що підсилювалися властивими для її віку нестійкою психікою та схильністю до депресій. Втім, у селі мають ще одну версію причини нещастя — містичну… Про це пише Нова Тернопільська газета.

Не давала спокою смерть друга… Самогубство 15-річної Богданки Назар приголомшило не лише її рідні Голошинці Підволочиського району, а й усі довколишні села. 16 січня дівчину знайшли повішеною. Ніби чорна завіса опустилася на Новосільську загальноосвітню школу, де навчалася дівчина. Учні та вчителі ще не відійшли від іншої трагедії — рік тому (дивно, теж у середу) повісився дев’ятикласник Віталик Кушнір, з яким, до речі, дружила Богданка. І ось знову непоправна втрата. — Сучасні діти живуть у своєму світі, а ми, дорослі, на жаль, не до кінця знаємо, що у них на серці, — зітхає голова Нового Села, до сільради якого входять Голошинці, Анатолій Паляниця. — Ніби у школі здоровий колектив, і вчителі у нас хороші, а таке сталося… Віталик був хорошим хлопцем, і Богданка теж, зростали у порядних сім’ях, щоправда, обох виховували вітчими, але гріх би було щось казати — любили їх, як рідних. Звичайно, прямо пов’язувати два самогубства нема підстав, та все ж смерть Віталика зачепила вразливу Богданку і нагадувала про себе у важкі моменти. «Хочете, щоб я зробила так, як Віталик?..» — погрожувала дівчина батькам, коли виникали непорозуміння. Однак такі фрази кидала одразу після трагедії, а останнім часом була начебто спокійна, життєрадісна, лише після різдвяних свят чомусь засумувала. — Нині ми ставимо собі запитання: чому Богданка забрала в себе життя? І не знаходимо відповіді, адже не було очевидної причини, — каже мати школярки пані Світлана. — Як і більшість батьків, ми не дозволяли доньці ходити ночами, вона сердилася, бувало, втікала на дискотеку, але ми завжди знаходили компроміс, тож, думаю, це не був привід. Вона розуміла, що ми бажаємо їй тільки добра. Чоловік виховував Богданку з двох з половиною років, вона для нього була, як рідна, більше того, він називав її своєю улюбленицею, хоч бувало різне, іноді вона прямо заявляла: «Ти — не мій батько!» Про навчання не особливо дбала, але до школи йшла охоче, скаржилася хіба що на одну вчительку, яка, як казала донька, недолюблювала її, допікала за косметику чи неохайний вигляд, але це радше побут і виховний момент. Не можу стверджувати, що вона страждала через нерозділене кохання, бо мала доброго хлопця з сусіднього села, з яким спілкувалася до остан- нього. Зустрічалися вони близько року, два місяці тому посварилися, потім помирилися. На день народження Богданки він був у нас в гостях, подарував їй кольє. У неділю перед тим донька ходила з подружками в сауну. «Можна, я піду без тебе?» — чула я, як вона запитувала хлопця по телефону. Все ніби нормально, хоча які у них насправді були стосунки, — мені невідомо.

Вітчим знайшов Богданку у… хліві Мати і вітчим розклали по секундах той фатальний день, аби зрозуміти мотив самогубства. Богданка затрималася після школи і приїхала додому не шкільним автобусом, а рейсовим, о 16.30. Пообідала і відразу взялася робити уроки, що здивувало матір. «Що сталося, що ти сіла за книжки?» — жартуючи, запитала. — Богданка щось нотувала у чернетці, потім всілася на підвіконні і начебто вчила вірш, — пригадує мати. — Та раптом усе залишила і почала вдягатися — білий гольф, джинси, шапка, шалик, куртка. На прощання заглянула до кімнати і за нею лише рипнули двері. Я навіть не встигла запитати, куди іде, подумала, що до дідуся, який мешкає через дві хати від нас, бо вона любила до нього навідуватися, іноді там ночувала. Молодші діти, 4-річний Святослав та 12-річна Оленка, лягли спати, я теж швидко заснула, бо була втомлена, і прокинулася аж вранці. Ми не наставили будильник, тому встали трохи пізніше, ніж завжди, перед 7-ою. Чоловік швидко одягнувся і пішов худобу годувати, а я поставила воду на каву, як раптом… «Ні-ні-ні!!!» — почула страшний крик чоловіка. Серце тьохнуло. Я ще не заходила до кімнати доньок, тому не помітила, що Богданка так і не повернулася… А чоловік, вийшовши на подвір’я, побачив, що у хліві, який десь за 15 метрів від хати, світилося, заглянув туди і знайшов доньку, але мене не пустив дивитися на ту страшну картину… Не передати словами, що зі мною робилося, я рвала на собі волосся…

Купили містичне обійстя Страшна звістка швидко розійшлася Голошинцями. Люди жахалися, висували різні припущення, що переростали в легенди. Так, говорили, що Богданка могла бути вагітна і тому наклала на себе руки, однак судово-медична експертиза показала, що дівчина була незаймана, а на тілі не було виявлено слідів насильницької смерті. Правоохоронці допитували рідних, друзів дівчини, хлопця, з яким вона зустрічалася. У селі розповідають, що Богданка була на десять років молодшою від свого коханого — серйозного та відповідального випускника вузу. Подружки зізнаються, що дівчина буквально марила ним, називала його своїм першим і останнім коханням. — Коли у Богданки щось не складалося з хлопцем, я заспокоювала: «Та в тебе ще буде повно хлопців!» Але вона не хотіла навіть слухати, казала, що любить тільки його одного, — розповідає пані Світлана. — Я не звинувачую того хлопчину, бо що він винен… Мені розповідали, що він не був на похороні, але ніби передав другом кошик квітів. Хотілось би знати, чи він спілкувався з Богданкою перед нещастям, але вже нічого не змінити… Священик підтримав мене, казав, що свідома людина не може такого зробити, радив багато молитися за душу доньки. Ми нині аналізуємо поведінку доньки і справді розуміємо, що вона, хоча й зовні не показувала, але всередині була сама не своя. Щось її тривожило. «Я не знаю, що в мене робиться в голові..,» — якось зізналася, але ми не надали цьому значення. Після смерті Богданки у Голошинцях також заговорили про одну містичну річ, яку мимоволі пов’язують з тим, що сталося. Річ у тім, що на обійсті Назарів багато років тому вже було самогубство. На той час там мешкали інші люди, згодом вони виїхали із села, а хату і пляц у них купили пані Світлана з чоловіком. На подвір’ї вони побудували нову хату, а стару так і не зносили, залишився їм у спадок і хлів. — Колишня господиня того обійстя наклала на себе руки, бо їй зраджував чоловік, — розповідають у селі. — Потім господар привів до хати коханку… Може, не варто згадувати старе, але ніщо не минає безслідно… Треба їм освятити господарку і молитися за бідні душі.