Цьогорічній "чорній п'ятниці" традиційного розпродажу (здається, це щось притягнуте до нас за вуха - як і Хелоуін) в Україні передувала теж чорна (в розумінні масштабів неприємностей) футбольна середа. Спершу - про трохи дрібнішу і, можна сказати, очікувану прикрість. Мало хто сподівався, що носії футбольної "імпотенції" (саме так охарактеризував гру своєї команди й підсумкові 0:6 проти гладбахської "Боруссії" у матчі в Києві коуч "гірників" Луїш Каштру) раптом перетворяться на футбольних мачо і у грі-відповіді здивують фрау "Боруссію" дивовижною силою і витривалістю. Проте й копіювання київських безволля і неспроможності теж навряд чи багато хто очікував. Вийшло ж так , як вийшло: німецькій команді навіть не знадобилися несподівані для суперника тактичні схеми й тонкі ходи - вистачило стандартних положень, протистояти яким футболісти "Шахтаря" не спромоглися. В кінцевому підсумку вийшло не настільки ганебно, як у Києві три тижні тому, але достатньо болісно - 0:4. І, що найприкріше, за якогось безпомічно-загальмованого стану всіх без винятку гравців. Фахівці відзначають, що нині команда перебуває в глибоченькій фізичній і психологічній "ямі". Такий стан дозволяє досягати нічиїх в матчах УПЛ із "Десною", "Ворсклою", "Рухом" і навіть перемагати дуже схоже за ігровими кондиціями "Динамо", а от у Лізі чемпіонів обертається оглушливими невдачами. І навіть важкувато визначити, чому і коли розпочалася ця смуга: перемога на виїзді над "Реалом" і здобута у впертій боротьбі нічия з "Інтером" мали б, в теорії, надихнути й окрилити, а натомість найбільш реальним нині для команди видається останнє місце в групі. Хоча ще не зовсім виключений інший, трохи сприятливіший варіант. Тільки от чи відшукається навіть в цю передсвяткову пору якийсь футбольний чарівник, який помахом своєї палички змінив би стан команди?
Невдача "Шахтаря" була другою неприємністю середи й трохи, можливо, зіпсувала сон його найвідданішим вболівальникам. Перша ж стала відомою ще вдень і була справжнім ударом для всієї футбольної України: УЄФА визнала саме українську сторону винною у зриві матчу Швейцарія - Україна й присудила нашій збірній технічну поразку - 0:3.
Зрозуміло - одразу ж злива гнівних коментарів від представників футбольної спільноти України. Президент УАФ Андрій Павелко запевнив, що справа на цьому не закінчиться, і українська асоціація звернеться до Спортивного арбітражного суду в Лозанні - теж, нагадаю, швейцарській. Втім, на думку екс-гравця "Динамо" і збірної Олега Лужного, йти в арбітражний суд - нуль відсотків шансів. А відомий футбольний аналітик Ігор Циганик висловився ще категоричніше: "Може, нам не треба більше грати у Лізі націй? Якщо до нас таке ставлення з боку УЕФА, то може нам краще відмовитися від цього турніру?". Цікавою є й думка голови комітету національних збірних УАФ Мирона Маркевича: " Я не думаю, що якби на нашому місці була збірна Англії або Німеччині, то їм би зарахували поразку. Це неповага до держави… У мене просто немає слів… Це повне свавілля".
Всі відзначають, що тепер в європейському футболі створений дуже небезпечний прецедент: стадіон готовий, дві команди, відповідно до вимог УЄФА, мають необхідну для проведення матчу кількість гравців, але поєдинок національних збірних може бути скасований через рішення місцевого функціонера, який навіть не має стосунку до футболу.
Найперше, що хочеться сказати: розхвалена західноєвропейська об'єктивність і повага до закону і встановлених правил теж, вочевидь, мають свої межі. І в якийсь момент можуть поступатися споконвічному й універсальному для всіх часів і народів "Своя сорочка ближча до тіла". При цьому важкувато прийняти аргумент, що, мовляв, швейцарці просто злякалися українців і вирішили зберегти прописку в Лізі А, ну вже зовсім малою кров'ю. Цілком можна припустити, що оті самі 3:0 (чи хоча б достатній 1:0) збірна Швейцарії могла б здобути й на полі - Україна в цьому сезоні, в тому числі й в силу відомих причин, уже привчила, що її гра нагадує гойдалки. А взагалі - краще було б нашим не доводити до ситуації, коли їхня доля вирішуватиметься не на зеленому прямокутнику поля, а в кабінетах чи конференц-залах. І тут одразу виникає череда усіляких "якби": якби ми не програли у Києві німцям і виявили більше наполегливості (й точності) у виїзному поєдинку з ними; якби іспанець Рамос реалізував хоча б одне з двох пенальті у грі з Швейцарією; якби ті ж самі німці виграли у швейцарців у себе на полі, а не зіграли у "веселу" нічию (3:3)…
Тим часом матч Ліги Європи у Афінах між місцевим АЕК і нашою "Зорею" закінчився з рахунком 3:0. І хоча наші клуби нинішньої єврокубкової осені набули поганої звички програвати з великими рахунками (в тому числі - та ж "Зоря" у домашньому матчі з АЕК -1:4), цього разу перемога була за українцями. Вже традиційно їм допоміг "свій серед чужих": гравець АЕК Шахов був вилучений з поля у другому таймі, після чого у ворота господарів і посипалися голи. Коментатор відзначив, що "Зоря" нарешті знайшла свою колишню гру. Чи не пізнувато? Ліквідувати відставання від "Лестера" і "Браги" буде практично неможливо, але спасибі підопічним Віктора Скрипника хоча б за здобуті очки для країни в рейтингу УЄФА. Своєрідна краплина грецького бальзаму на душу наших вболівальників…
