З далекого 1998 року у місті Тернополі діє прокляття Негоди.

Кажуть, що дізнавшись про невтішні для себе результати, єдиний в історії демократичного Тернополя двічі мер залишив спадкоємцям кабінету на Листопадовій прокляття другого терміну. З того часу жоден мер Тернополя не засиджується довше одного терміну.

Кучеренко, Левків, Заставний... У кожного своя історія поразки. Хтось викидав на переобрання страшні суми, хтось ще задовго до дня вибору - біле полотенце поразки.

Першим зламати прокляття Негоди має шанс Сергій Надал. Порівняно з теперішнім градоначальником міста Негода був янголом. В тих далеких роках не було гучних корупційних, земельних, відкатних скандалів. А причин поразки Негоди було, як мінімум, дві. Причина номер один. Тернопіль втомився від двох термінів Негоди та 8-річного панування Руху та демократів. Причина друга - сімейний скандал. За рік до виборів мер залишив сім'ю, одружившись на молодій співпрацівниці студентського віку. Цього вистачило, щоб похитнути у консервативного і побожного тернопільського виборця довіру до градоначальника. І як не старалися церковні отці та світила тодішньої політики відбілити Негоду, нічого не вийшло. З теперішніх кандидатів, мабуть, тільки Петро Ландяк пам'ятає перипетії тих виборів і має можливість порівняти.

З часу прокляття Негоди минуло 17 років. За цей час українці отримали не одну моральну прививку. Нікого не здивуєш кандидатом-корупціонером чи кандидатом-зрадником. Чим більша у тебе торба грошей, тим більше шансів купити гарну телекартинку про себе, найняти технологів, виграти будь-які вибори.

Але чи все це здатне зламати одне маленьке прокляття... Прокляття другого терміну.