Аеропорт італійського міста Палермо носить ім’я Фальконе і Борселіно, двох суддів-магістратів, непримиренних борців із мафією. Вони досягли неабияких успіхів у протистоянні зловісному сицилійському спрутові, зокрема, переконали декого з топ-фігур «Коза Ностри» порушити омерту – своєрідний «кодекс честі» мафії, який приписує її членам тримати язик за зубами і в жодному разі не співпрацювати з правоохоронцями.
Могутній злочинний синдикат пробачити такого не міг, і обидва судді були знищені з інтервалом у два місяці 1992 року в результаті підриву потужних вибухових пристроїв, закладених біля узбіччя дороги і в автомобіль. Ці два подвижники своєю смертю змусили верховну владу всерйоз почати боротьбу з мафією, внаслідок чого її активність помітно пішла на спад. Іменами Фальконе і Борселіно названо багато вулиць, майданів і шкіл по всій Італії. У 2012 році на плацу школи поліції в Римі був споруджений скляний саркофаг, в якому поміщено понівечений вибухом Fiat Croma, в якому Джованні Фальконе вирушив у свою останню поїздку…
Не хочу забігати наперед і бажаю нашим стражам закону довгих років життя, але маю величенький сумнів, що коли-небудь якийсь український аеропорт чи вокзал, або ж провулок у якомусь райцентрі носитиме ім’я когось із прокурорів чи поліцейських, котрі дорогою ціною виведуть кубло доморощених нечестивців на чисту воду. Про суддів узагалі промовчу. Характерною рисою українців, якою хваляться-не нахваляться солодкозвучні оспівувачі шароварно-калинової етнографії, є їхня товариськість і здатність допомогти ближньому. А де товариськість, там і здатність домовлятися. Задля взаємної вигоди. Нехтуючи службовими приписами і тим, що зветься державними і громадськими інтересами. Більше того – ставлячи їх собі на службу і повертаючи дишло закону і своїх повноважень туди, куди вигідно тобі і «потрібним» людям. На всіх рівнях: від печерських пагорбів і до сільради у якомусь провінційному закутку.
«Та це ж справжня мафія!, - вигукне хтось. - Але ж мафія не наше явище, вона десь там, на Сицилії, у Нью-Йорку, де орудують усілякі дони, консільєрі, капореджіме…Там з ними воюють безстрашні одинаки на кшталт комісара Каттані й агенти ФБР, котрі вміють читати по губах. У нас же такого ніби немає…».
З тим, що такого немає, можна, мабуть, погодитися. У нас зараз значно гірше. Передусім, у нас немає чи просто відчутно бракує переконаних борців з цією заразою. Хтось воліє за краще домовитися і закрити очі на темні оборудки, ще хтось не хоче встрявати у ризиковані справи з міркувань безпеки…У серіалі «Корлеоне» той самий легендарний magistrato Фальконе, виступаючи перед зібранням колег у Римі, пояснював, що таке мафія. За його словами, це коли на якусь посаду претендують двоє достойних, компетентних людей і один зі зв’язками. В результаті посаду отримує саме цей, останній. Це, за словами Фальконе, і є ознакою мафії. А ще він казав, що мафія – це не якась відособлена від суспільства структура. Її щупальця проникають скрізь; з нею тією чи іншою мірою пов’язані чимало звичайних людей. Якщо так, то Україна тут може дати фору і Італії, і Сицилії зокрема, та й, напевно, чималій кількості африканських бантустанів. А в тому, як брати і давати хабарі, як правильно засвоїти закони множення і ділення, як виходити сухими з води, як тяжкі звинувачення перетворювати на сміховинні суддівські вироки і ухвали браття-українці можуть багато чого навчити всіх отих макаронних мафіозі. Вкупі з усіма їхніми avvocato, giudice і procuratore.
Ігор Дуда
