- Це Шевченко? Та невже? А де ж вуса? - так реагували деякі тернополяни на зображення Кобзаря, зроблене до того, як поет повернувся із заслання.
Підходжу до двох дівчат, які стоять поблизу пам’ятника Соломії Крушельницькій. Показую зображення поета, і запитую, чи знають вони хто ця людина.
- Ні, не знаю, - каже одна з дівчат.
- І я не впізнаю. А хто це? - запитує інша.
Запитую їх, чи знають яке сьогодні свято. Дівчата думають кілька секунд, врешті здогадуються.
- То це Шевченко? Звикли його бачити зовсім іншим, - кажуть вони. - Але тепер знатимемо, що він і молодий був.
Так само реагують і троє студентів, яких зустрічаємо на Театральному майдані.
- Звичайно знаємо, як Шевченко виглядає. Але це не він. Шевченко з вусами і у шапці. Декого з міщан, які впізнавали Кобзаря, запитували, чи заслуженого його портрет на одногривневій куп'юрі (зображення Шевченка є лише на 100 гривнях - авт.).
- Ну так, я знаю, шо він на гривні є, - відповів чоловік років 40 з вигляду, який назвався Борисом. - Шевченко — велика людина. Можна було б його і на більшій купюрі зобразити...
З десяти опитаних гуртів по двоє-троє тернополян ми натрапили на чотири, які не уявляють собі Шевченка молодим. Утім, шість інших людей відразу відповіли хто на фото.
- Ви що знущаєтесь? Це ж Шевченко, - каже старший дядечко, який сидить на лавці. - Та ж дитина в третьому класі його впізнає.
Чоловік дивується, коли дізнається, що дехто з молодих тернополян його не впізнає. Так само дивується і 19-літня пара студентів — Ірина Бойко та Йосип Козак приїхали в Тернопіль на екскурсію зі Львова.
- Це відома картина. Перший автопортрет Тараса Шевченка, - каже Йосип. - Звичайно, що впізнаю його.
Цікаво, що до повернення із заслання Тарас Шевченко не фотографувався, тож як виглядало його молоде обличчя можна дізнатися лише з малюнків.
