Мені іноді докоряють знайомі, що я постійно відшукую в нашій дійсності лише чорні фарби, зовсім не бачачи світліших, радісніших відтінків. Це, мабуть, з царини суперечок, чим є півсклянки води для різних людських типів: ще півсклянки чи лише півсклянки. Дискутувати на цю тему можна довго, але - від недоліків, в тому числі й надмірностей, треба намагатися позбуватись. Отож, почну вже просто зараз...
Насправді в нашому спільному домі зовсім не все так погано й безнадійно. Він, цей дім, поступово розбудовується, поглинаючи ще не освоєні (дивний недогляд!) недавно тихі куточки Тернополя. Серця мешканців прилеглих будинків, звісно ж, наповнюються радістю (іноді доволі бурхливою) - скоро не буде стояти пусткою і заростати нікчемною травою, приміром, майданчик за "Березілем"! Знайшлися енергійні, заповзятливі люди, які вирішили окультурити це місце й не пошкодували на це коштів! І як добре, що знайшли вони порозуміння у нашої рідної влади! Непросто, можливо, далося їй таке рішення, але ж відомо, що практичні люди завжди знайдуть, за бажання, точки дотику. І точки спільних інтересів. Вони, на щастя, знайдені - і невдовзі загуркотять вантажівки з будматеріалами, завирують будівельні роботи, а ще за якийсь час - стрілою здійметься в небо архітектурний красень, тобто культурно-мистецький центр (!) з гаражами і підземним паркінгом. І що б там не шипіли злісні заздрісники і недоброзичливці (куди ж без них?), мовляв, що це за "культурно-мистецький центр" одразу за зовсім не перевантаженим "Березілем", мовляв, облаштують тут і ресторан, і казино, і ще бозна що, і про спокій можна буде забути - цьому не треба вірити. Написано на плані забудови "Будівництво культурно-мистецького центру" - отже, так і буде. Не беріть, шановні співгромадяни, дурного в голову. А важкого - в руки. Щоправда, дехто з несвідомих елементів (усім не догодиш) одразу ж схопився за щось важке і почав руйнувати споруджений по периметру майбутньої будови паркан. Але, на щастя, саме нагодилися наші славні й оперативні правоохоронці і, як могли, втихомирили бунтівників. Громада ж, в масі своїй, радіє і на велелюдних зібраннях у туманну вечірню пору висловлює цю радість здравицями на адресу міського голови, проектантів, архітекторів... Свідками цієї радості є й доволі численний загін поліцейських, які стежать за тим, щоб люди в пориві щирого ентузіазму не взялися власноруч розчищати майданчик під фундамент для майбутньої забудови. А ще присутні згадують "незлим, тихим словом" інвестора, який не поскупився і витратився на таку величну будову, що стане справжньою окрасою мікрорайону і приводом для гордощів ощасливлених нею мешканців. Про нього, отого благодійника можна сказати словами, висіченими на монументах: "Ім'я твоє невідоме - подвиг твій безсмертний". Шкода, звичайно, що він наразі з якихось причин залишається в затінку - місто повинно знати своїх героїв!
