У народі кажуть: "Пусти свиню під стіл, вона й на стіл залізе". Так говорять про особину, яка не цінує виявленої до неї гостинності чи доброзичливості й безсоромно зловживає нею.
У міжнародних відносинах у алегоричному образі отакої свинюки постає держава, яка нахабно, в порушення усіх досягнутих домовленостей і забувши, як їй допомогли в критичну годину, намагається встановити за своїми межами своє "свиняче право". І відповідні порядки.
Цією рисою сповна і з надлишком була наділена країна, яка раніше займала 1/6 планети. І яка самозакохано виспівувала про себе "Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек". Сьогодні вона передала через своєрідний "ген спадковості" оту паскудну характеристику своїй дещо меншій за площею, але такій же нахабній спадкоємниці. Отож, забезпечивши небачені ніде раніше "волю" і "процвітання" своєму багатонаціональному народу і перемігши (немалою мірою завдяки згаданій вище величезній допомозі союзників) інше людожерське державне утворення, вона кинула свій прихильний погляд на сусідів поряд з її кордонами: а як там вони? Чи не виглядають нетерпляче, коли ми принесемо їм щасливе життя? Якщо й не виглядають, то ми їх... все одно ощасливимо.
Сказано - зроблено. І невдовзі Польща, Румунія, Болгарія, Чехословаччина, Угорщина, почали відчувати на собі всі принади "народної демократії". Більшості тамтешніх обивателів вони чомусь дуже не сподобалися, і вони почали хто сильніше, а хто слабше пручатися. Колишні союзники отієї 1/6 по антигітлерівській коаліції не могли не бачити цього. А заразом і констатувати, що досягнуті в лютому 1945 р. Ялтинські угоди грубо порушуються. Це й підштовхнуло У. Черчіля 5 березня 1946 р. виступити у зі знаменитою промовою в американському Фултоні, яка вважається сигналом до початком холодної війни західного світу проти СРСР. А трохи більше, ніж через рік, саме цього дня, 12 березня 1947 р. президент США Гаррі Трумен виступив із зовнішньополітичною програмою стримування СРСР, так званою "Доктриною Трумена". В ній, зокрема, говорилося про те, що народам багатьох країн світу всупереч їхньому бажанню були нав'язані тоталітарні режими, що базувалися на грубому примусі та залякуванні. Розуміючи, мабуть, що на згаданих вище країнах, куди вже ступила ведмежа лапа "інтернаціональної допомоги", можна поставити хрест, доктрина зосередилася на наданні допомоги Греції й Туреччині - щоб не дати можливості "соціалістичному раю" заповзти і туди. Дехто вбачав у "Доктрині Трумена" початок світової експансії США, яка теж не завжди і не всіх тішила. Але все, як відомо, пізнається в порівнянні. Скептикам не обов'язково треба було побувати у ГУЛАЗі й побачити на власні очі, як там "перековуються" "вороги народу". Їм варто було б хоч виїхати за межі Москви в російську глибинку і побачити, як так благоденствує народ... Після цього, думається, їх цілком влаштував би і однополярний світ, і тотальна американська експансія...
Ігор Дуда
