Про мистецтво в умовах війни говорили вчора українські, білоруські та польські письменники під час круглого столу в рамках мистецького фестивалю “Ї”.
Колишній тернополянин, поет Василь Махно скайпом із Америки прокоментував, що література сьогодні миттєво реагує на події. В Америці, за словами пана Василя, Україна зараз в фаворі, відбувається низка семінарів, лекцій, літературних виступів та конференцій, присвячених українській тематиці. “Не дивлячись на жорстокі події, ми маємо використати їх позитивно, бо ми фактично вскочили в останній вагон”, – підкреслив він.
А Андрей Хаданович із Білорусі розповів про свою дочку, яка 
Юрій Андрухович був лаконічним і сказав лише, що “найвдаліший і найсильніший і, мабуть, найефективніший вірш цієї війни – складається з двох слів і звучить так: “путін *уйло”.
Юрій Іздрик розказав про ефект своїх віршів : “Я заборонив собі будь-як публічно коментувати суспільно-політичну ситуацію: ні в коментарях для медіа, ні в соцмережах, ніде, ніяк, тільки в приватній розмові, а публічно – тільки у вигляді віршиків. І я, очевидно, як і кожна людина, на війну реагую і ці емоції, які стосуються війни, в тих віршах десь фіксуються. От коли ти читаєш ці вірші і бачиш, як люди починають плакати, більше того, ти сам готовий плакати. Творчість із акту приватної сублімації перетворюється в акт прямої комунікації. Вербалізуєш уже на тому рівні, на якому тебе готові слухати. Такий собі ефект метелика”.
Дискусія тривала дві години, охочих послухати було настільки багато, що, окрім конференц-зали, де проходив захід, люди розташовувались у коридорі, намагаючись послухати і побачити того, кому надавали слово.
Джерело: Доба
